Холодна правда
Шрам без рани
Найгірший шрам — без шкіри і рубця.
Його не видно. Отже, не доведеш.
Ти ніби цілий. Плечі. Два кільця
під очима. І сміх, натягнутий, як марля.
Тебе не били? Може. Не завжди
рука потрібна, щоб ламати форму.
Буває, просто дихають поряд —
і ти вже вчишся не займати простір.
Буває, голос ріже без ножа.
Буває, погляд ставить на коліна.
Буває, день проходить — а душа
не винна, тільки тіло дерев'яніє.
Ти виріс рівним. Чемним. Без слідів.
Ніхто не скаже: «Ось причина болю».
Але в тобі живе холодний свист,
коли хтось різко відчиняє двері.
Ти здригаєшся від тиші. Не від грому.
Від паузи між словом і рукою.
Ти посміхаєшся чужому дому,
а сам стоїш спиною до стіни.
Це шрам без рани. Його ти не зітреш.
Не замалюєш, не виведеш істиною слова.
Він там, де ти заздалегідь мовчиш,
бо тіло вже колись тебе навчило.
Не проси доказів у власних кісток.
Вони не суд, не сцена і не книга.
Якщо тобі болить без видимих підстав —
це не вигадка. Це пам'ять без обличчя.
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
