Холодна правда
Безсоння
О третій ночі тіло не мовчить.
Воно не спить, бо знає більше за тебе.
Заплющив очі — і в замку
скріплять не двері. Пам'ять скрипить.
Лежить кімната, рівна, мов стіл.
На стелі — пляма, схожа на допит.
І кожен нерв, натягнутий до жил,
чекає кроку, голосу чи злості.
Ти кажеш: «Все минуло. Я живий».
Та пульс в зап'ясті б'ється, як тривога.
І ніч кладе холодний чорний шов
на те, що вдень трималося убого.
Твій сон не йде. Він бачить, де брехня.
Він не дурний. Його не купиш чаєм.
Він знає: ти похоронив ім'я
того, що досі ребра розпирає.
Ти рахував баранів, борги, роки,
місця, де мав сказати: «Досить».
А тіло рахувало кулаки,
яких не було — але були дорослі.
Бо не завжди удар лишає синь.
Не кожна смерть приходить із ножами.
Є тиха ніч, де пам'ять просить сіль
і ставить пальці прямо між ребер.
Не проклинай безсоння. Це не збій.
Це протокол, який не дав згоріти.
Коли весь день навчив тебе брехні,
вночі лиш тіло починає свідчить.
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
