Холодна правда
Інвентаризація себе
Одного дня ти сядеш за столом.
Без свідків. Без музики. Й виправдань.
І викладеш себе перед собою,
як речі після довгих переїздів.
Ось тут — твій голос, зламаний не раз,
а сотней ввічливих домовленостей між собою,
а ти собі – не враг!
Ось тут — твій гнів, закритий про запас,
щоб не псувати іншим їх пристойності.
Ось тут — любов, яку ти переплутав
із голодом, що скиглить під ребром.
Ось тут — роки, де ти навчився бути
не чоловіком навіть — номером.
Ось тут — твої невимовлені «ні».
Вони лежать важкі, немов каміння.
Ти їх носив у горлі стільки днів,
що горло стало формою терпіння.
Ось тут — твоя дитяча ще надія.
Не вмерла. Ні. Лиш спала без тепла.
Вона не просить раю чи події —
вона просить, щоб брехня лише пішла.
І ти побачиш: зайвого багато.
Чужих обличь, чужих образ, чужих хрестів.
Та є одне, що соромно втрачати:
той тихий центр, який ще не зотлів.
Не все врятуєш. Це вже не питання.
Не все повернеш. Деякі роки — зола.
Але життя почнеться не з прощання —
а з миті, де ти скажеш: «Це не я».
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
