Холодна правда
Любов зі страху
Ти називав оце любов'ю. Ні.
То страх ходив у теплому халаті.
Дві чашки хололи на столі,
мов докази у справі без печаті.
Ти обіймав не тіло —“небезпеку”.
Не губи — а край, де можна й не впасти.
Ти ніс себе, як прострочений пакунок,
Зі знижкою аби лиш хтось погодився прийняти.
Ти говорив: «Я просто не один».
А в грудях щось стискалося, як дріт.
І кожен дотик клав на тебе чин,
де «ми» звучало важче, ніж «болить».
Ти плутав звичку з вірністю. Біду —
Й з глибиною. Мовчання — з терплячой тугой ідіота .
І кожну ніч, що падала в пусту
кімнату, ти називав своєю необхідністю жити.
Тебе не гріла ця чужа рука.
Вона тримала форму твоєї втечі.
Ти не любив. Ти виживав злегка,
підклавши страх під власні плечі.
І там, де мала бути висота,
стояв лиш побут — холодний, як залізо.
Ти цілував не ту людину. Ти лиш читав
розписку, що тебе ще не залишать одного.
Не бійся втратити того, хто брав
твоє життя і звав це «ми старались».
Страшніша втрата — це коли ти сам
у власнім тілі більше не впізнався.
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
