Холодна правда
Дім як маска
Ти будував свій дім, немов броню:
шафи, фіранки, чашки, теплі речі.
Щоб зачинити внутрішню війну
на ключ, який тримав тебе за плечі.
Там пахло хлібом, пилом і життям.
Там все стояло рівно і пристойно.
Лиш ти ходив по власних залах,
немов чужий абориген після конвою.
На стінах — фото: усміх, день, сім'я.
На полицях — порядок, книги, рамки.
І тільки тінь під лампою твоя
щоночі виглядала, як уламки.
Ти кликав це «притулок». Брехня.
Це був музей твого повільного зникання.
Де кожна річ мовчала навмання,
щоб не почути справжнього питання.
Ти мив підлогу. Витирав столи.
Міняв постіль й викидав старе сміття.
А в грудях роками лежали стрази,
які тримали форму сенс твого життя.
Дім не рятує, якщо в ньому ти
живеш, як доказ власної поразки.
Не стіни винні, що твої мости
згоріли тихо між «потім» і «будь ласка».
І найстрашніше — не порожній дім.
Не темна кухня. Не скрипучі сходи.
А те, що можна жити довго в нім
і жодного разу не вертатися додому.
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
