Холодна правда
Тіло як доказ
Твоє тіло пам'ятає більше слів,
ніж голова навчилась виправдати.
Воно мовчить, але під шкірою болить,
коли ти знову пробуєш збрехати.
Плече стискає давній, тихий крик.
Щелепа ніч кусає до світанку.
І кожен твій «та я вже майже звик»
залишив сіль на внутрішній рані.
Ти говорив: «Минуло. Не болить».
А пальці мимоволі м'яли скатертину.
Ти усміхався. Серце било в мідь,
немов просило вирвати причину.
Ти тіло вчив терпіти без причин,
сидіти рівно, не тремтіти зайве.
Але воно — не раб і не архів,
воно колись поверне все до краю.
Воно згадає двері, голос, стіл,
обличчя тих, хто вмів тебе ламати.
Не для помсти. Ні. Для простих сил —
щоб ти нарешті припинив мовчати.
Бо правда не завжди живе в думках.
Вона частіше — в спазмі біля серця.
Твій розум може вигадати шлях,
та тіло знає, де насправді дверці.
І ніч не впускає сон,
а день заходить в груди, наче лезо,
не звинувачуй нерви чи сезон —
це тіло свідчить проти твого «тверезо».
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
