Холодна правда
Вина без злочину
Ти ніс вину, хоча не мав суду,
не крав, не зраджував, не бив чужого.
Ти просто жив — і вже за цю біду
тобі вписали в паспорт без нічого.
Ти вибачався за незручний сміх,
за голос, що не вміщувався в рамку,
за те, що іноді хотів усіх
послати геть — і вийти прямо з ранку.
Ти сам собі повторював: «Терпи.
Не будь важким. Не став питань незручних».
І ти складав провину у мішки,
яких ніхто на тебе не навісив.
Ти був лиш винен, що комусь болить.
Винен, що хтось не зміг тебе любити.
Винен, що день у горлі не горить,
і що не вмер, аби когось зігріти.
Ти сам собі читав чужий вирок,
і кожне слово лізло під ребро.
Так народився твій внутрішній бог —
маленький кат із голосом «добро».
А правда проста. Вона не для краси.
Вона без меду, музики і сцени:
не всі, кого ти виніс на собі,
мали хоч право торкатися до тебе.
Не кайся там, де не було гріха.
Не бий чолом об вигадані стіни.
Твоя вина — не рана, а рука,
якою страх тримав тебе за спину.
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
