Холодна правда
Чужа шкіра
Ти стільки років жив у чужині,
хоч не міняв ні міста, ні квартири.
Тобі давали імена чужі —
і ти їх одягав, немов мундири.
«Хороший син». «Нормальний чоловік».
«Надійний друг». «Слухняна оболонка».
Ти підписався під усім навік,
бо легше зникнути, ніж сказати: «Досить».
Твоє «я хочу» висохло в кутку.
Твоє «я є» лежало під ногами.
Ти клав життя на ввічливу дошку
і різав власний голос пирогами.
Ти був потрібен — тільки не собі.
Твій сміх стояв у горлі, наче скалка.
І кожен комплімент у цій добі
лягав на тебе, як чужа печатка.
А потім шкіра тріснула. Без драм.
Без оплесків. Без музики. Без сцени.
І ти побачив: більшість твоїх ран —
це не удари. Це твої заміни.
Ти ніс не хрест. Ти ніс чужую міру.
Чужу ходу. Чужу вину. Чужую втому.
І тільки смерть бува така легка,
як день, коли здираєш чужу шкіру.
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
