Холодна правда
Після брехні
Ти довго вчився жити, як усі:
мовчати вчасно, кланятись пристойно,
носити страх у випрасанім сні
і звати клітку — долею спокійною.
Ти сам собі шептав: «Не руш. Стерпи.
Ще день — і все мине без зайвих знаків».
І так ховав під шкірою шипи,
що кров навчилась не лишати плями.
Ти посміхався — рівно, без причин.
Ти говорив — та голос був не з тебе.
Твій день ішов, як списаний аршин,
де кожен крок давно продали небу.
А потім правда вдарила без слів.
Не грім. Не знак. Не ангел з чорним списом.
Лиш дзеркало без жалю і богів,
де ти стояв не жертвою — статистом.
Ти не тікав від світу. Ні. Ти сам
себе щодня здавав у тихий засіб.
І не життя тебе ламало там —
ти сам собі відрізав усе власне.
Тепер мовчи. Не треба цих вистав.
Немає сенсу клясти долю в скруті.
Ти не загубив себе. Ти просто став
тим, ким було зручніше бути.
Відредаговано: 11.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
