5. Міла . Завдання батька і личина нападника

Спершу я думаю взагалі не повертатися на вечірку, але згадую про Артема, який, певно, мене шукає, і все ж, перевдягнувшись у іншу, просту чорну сукню, спускаюся вниз. Дивлячись на чоловіків у масках, мимоволі здригаюсь, думаючи, що десь тут може бути той незнайомець, який напав на мене. Може, викликати поліцію? Але мама не пробачить мені, що я зірвала її свято. Вона ж планувала, що рівно опівночі всі гості знімуть маски. 

Я бачу Артема, котрий розмовляє з моїм батьком, і йду до них. 

— Пробач, що залишила тебе, — я усміхаюсь. 

— Я шукав тебе залою, але ти ніби крізь землю провалилась, — каже Артем і простягає мені келих. — До речі, твоє шампанське.

 — Дякую, — я беру келих. — Мене штовхнули випадково і облили сукню, довелося перевдягнутись. 

— Тобі личить і ця сукня, — він усміхається. — О, он і мій батько, здається, він нас шукає! Піду приведу його! 

Щойно Артем відходить, батько звертається до мене:

— Міло, я хочу, щоб ти зблизилась з Артемом.

— Тобто? — я підіймаю одну брову. — Що ти маєш на увазі під “зблизилася”?

— Спілкуйся, можеш сходити на побачення, щось в цьому дусі. Він — ідеальна партія для тебе. Але це не все, є ще дещо, — додає він так, щоб чула лише я. — Однак про те поговоримо тоді, коли ви достатньо зблизитесь.

— А якщо я не захочу з ним “зближуватися”, що тоді? — запитую я. — Залишиш мене без грошей? 

— Ти — розумна дівчинка, Міло. Таткові важливо, щоб ти виконала поставлену задачу, я не так часто тебе про щось прошу. 

 — Я все ж хотіла б знати, що відбувається… Не люблю бути маріонеткою, яку тільки смикають за ниточки і нічого не пояснюють!

— Це для твоєї ж безпеки, — каже він тихо. — То що, ти впораєшся? Коли виконаєш завдання повністю, можеш попросити мене про будь-яку послугу. 

 — Навіть дозволиш поїхати в Італію, щоб пройти ті  дизайнерські курси? І тобі вже не буде так тривожно за мою безпеку? 

— Курси так курси, — змовницьки усміхається батько і саме в цю мить до нас повертається Артем, тепер вже зі своїм батьком.

Я думаю, що він досить таки приємний молодий чоловік… Я нічого не втрачу, сходивши на кілька побачень, адже я не обіцяла батькові, що обов’язково вийду за нього заміж чи щось подібне. Просто трохи погуляємо, а потім я скажу батькові, що ми не знайшли спільної мови… Або й не скажу нічого… Поїду на курси, а тим часом Артем знайде собі якийсь інший об’єкт симпатії…

Я слухаю їхню розмову на бізнесові теми у піввуха, а сама миволі розглядаю людей, що п’ють вино, розмовляють чи танцюють. Я хочу побачити того чоловіка, який мене врятував. Можливо, вдасться дізнатися, хто він. А потім… Втім далі мої фантазії не заходять, бо я чую голос Артема. 

— Когось шукаєш? Ти так уважно дивишся на гостей… 

 — Та ні, просто цікаво, хто ховається під масками, — кажу я. — Коли опівночі усі їх знімуть, перевірю, чи правильні були мої припущення..

***

Великий годинник б’є північ, і моя мама, піднявшись в центр зали на невелике підвищення, урочисто оголошує:

 — Всі знімають маски!

Я дивлюся навкруги, але мого таємничого рятівника не видно. Мабуть, він уже пішов… Відчуваю розчарування, але тут бачу таке, що змушує одразу все забути.

Немає сумніву — це саме той, хто на мене напав. Чоловік знімає маску, і я впізнаю відомого політика, якого часто бачу з екрану телевізора. В мене аж рот роззявляється від здивування. І я радію, що не викликала поліцію, бо тоді був би величезний скандал. 

А політик потискає руку моєму батькові, щось каже до нього, приязно усміхаючись. І тут його погляд зустрічається з моїм. 

Зовні він незворушний, але на дні сірих очей щось таке, що лякає мене. 

— А ти знала, що опівночі принци цілують принцес?… — раптом каже Артем і подається вперед, торкаючись губами моїх губ. 

Я від несподіванки завмираю, але відповідаю на поцілунок. Бачу, що політик стежить за нами. Ну й добре, може, тепер він більше не полізе до мене… Мабуть, він не знав, чия я донька. Під масками всі схожі одне на одного…

— Не знала, що ти такий романтик, — я усміхаюсь Артему. 

— Зустрінемось десь завтра? — він зазирає мені в очі. —  Тільки ти і я. Хочу познайомитись ближче.

 — Добре, — я киваю. — Давай зустрінемось…