"...Цю легенду розповідає вітер, коли забуває дихати.
Коли тиша стає гучнішою за бурю.
Коли ти торкаєшся чужої душі — і не згораєш, і не замерзаєш..."
Світ народився з подиху двох стихій:
з подряпини вогню на тілі неба — і з першої сльози снігу, що торкнулася землі.
Вогонь умів співати. Його пісня — жар, рух, життя.
Сніг умів мовчати. Його мовчання — спокій, глибина, забуття.
Вони бачили світ по-різному.
Вогонь прагнув змінювати, горіти, творити.
Сніг хотів зберігати, охолоджувати, зупиняти.
І кожен вважав, що саме в ньому — істина.
Так виник розлом. Тонкий, як тріщина на льоду.
Жорстокий, як полум’я в серці зими.
Але легенда шепоче, що з цього розлому одного дня
з’являться двоє.
Вогняна Дівчина — і Холодний Сніг.
Вони не мали б зустрітися.
Але час не питає дозволу.
І казка, що починається з попелу й крижинок,
завжди має в собі шанс запалити зорю…
...Якщо тільки вона не впаде.
***
– Опис світу двох стихій — вогню й снігу. Зародження стародавнього конфлікту. Натяк на існування Вогняної Дівчини й Холодного Снігу.