Розділ 36. Випробування

Форум драконів, або королівські вибори, починалися сьогодні. Їх могли відвідати всі охочі, якщо маєш крила чи який-небудь транспорт – будь ласка: їдь чи лети та спостерігай за дійством, яке відбувається один раз у сто років. Звичайно, мешканці Донуму не могли пропустити таку визначну подію. Незважаючи на приховану загрозу від клану Кам’яних драконів, околиці Чорного Кратера були забиті під зав’язку. Ті, хто не зміг зайняти кращі місця всередині Кратера, на верхніх його схилах, де розташовувалися довгі лави, тлумилися по периметру майже правильного кола, у сподіванні побачити битву драконів-претендентів на трон. Все одно битва переважно завжди відбувалася в небі, в польоті, на крилах, на те вони й Крилаті випробування.

Кам’яні дракони теж були. Троє. Демонстративно сиділи осторонь всіх, але були захищені законом про перемир’я, тому їх ніхто не зачіпав, тільки косилися та стиха пліткували.

Яніра, Леонтина, Софійка, Агафка й Тадей примостилися на верхній частині кам’янистого схилу Кратера, де стояли грубо збиті лавки. Кратер був не дуже далеко від замку Синого дракона. Виїхавши каретою, яку таємно надав їм Мирон, серед ночі, вони зранку були вже на місці.

Король та придворні, а також дракони-претенденти на трон сиділи на зручних лавках всередині, на схилах Кратера. Софійка до болю в очах вглядалася в обриси Аріана, який розмістився ліворуч від короля. Він був в урочистому темно-синьому жустокорі, наглухо застібнутому на всі ґудзики, похмурий, із незадоволеним виглядом обличчя, брови сходилися на переніссі двома чорними крилами, очі блимали гнівно й сердито. Поряд із Синім драконом красувалася Віринея, вдягнена з нагоди свята в довгу червону сукню, на яку накинула такого ж кольору теплу шубу. Її чорне волосся було викладене в елегантну зачіску, яка не розсипалася під поривами морозного вітру, мабуть, певним чином зачарована.

У центрі Кратера стояли три великі прозорі чаші різних кольорів: золотиста, сіра та синя. Як було до заколоту, так і нині збереглися три кандидати на трон, хоча всім було зрозуміло, що Кам’яні дракони не зможуть отримати королівство після агресивних дій проти короля. Але закон є закон, а особливо закон древніх драконів, перевірений віками й тисячоліттями.

У золотій та синій чашах лежали розсипи дорогоцінних кристалів, які вкидали дракони-виборці на знак підтримки свого обранця. В сірій чаші на дні лежало кілька жмень сірого каміння (саме так голосували дракони Кам’яного клану). Голосування йшло з самого ранку, починаючи з першого сонячного променя, і закінчувалося рівно опівдні.

Погода стояла чудова, сонце вже підбиралося в зеніт, на небі не було й хмаринки.

- Зараз будуть оголошувати переможця, - схвильовано шепнула Софійці Агафка.

Але дівчина й сама побачила, як до чаш із камінням підійшли троє людей, одягнених в однакові білі мантії, мабуть, судді, які проголошували волю драконів.

- Шановні громадяни Донуму! - голосно вигукнув найвищий з них. - Голосування відбулося! Всі дракони всіх теренів нашого королівства зробили свій вибір. Ми маємо трьох основних претендентів на трон: чинного нині короля, главу клану Золотих драконів аліса Мартелія Збирача, главу клану Синіх драконів Аріана Гордого та главу клану Кам’яних драконів Рамбіса Сонного. Представник Кам’яних драконів вибуває з перегонів, бо отримав меншу кількість голосів, аніж два інші кандидати. Крилаті випробування відбудуться між Мартелієм Збирачем та Аріаном Гордим!

Всі в амфітеатрі Чорного Кратера та поза ним захвилювалися, закричали, засвистіли й заплескали в долоні. Серце Софійки забилося, як спіймана пташка, вона хвилювалася за Аріана, який разом з королем почав спускатися до центру Кратера.

Прозорі чаші забрали, все місце всередині Кратера звільнили для змагання між драконами. Над тими, хто сидів близько до місця майбутньої битви, маги почали встановлювати захисні поля.

- Ой, що зараз буде! – запищала Агафка, ближче притискаючись до Тадея, який із задоволенням обняв дівчину.

- Б’ються переважно до першої крові, - повагом почала пояснювати Леонтина.

Вона порушила заборону Аріана не зустрічатися з Софійкою, поїхавши разом з усіма на Форум драконів. Обняла дівчину при зустрічі й нічого не коментувала. Софійка була рада цьому, бо ятрити ще раз пришерхлі рани не хотілося.

- Але іноді дракони б’ються до смерті, - продовжила жінка. - Під час Крилатих випробувань розпорядники стріляють в небо магічною попереджувальною стрілою три рази. Першою, коли на тілі когось із драконів з’являється перша кров. Тоді суперники можуть зупинитися, і поранений отримує поразку. Як правило, майже всі випробування закінчуються після першого туру. Другою, коли один з драконів падає на землю від ран чи магічного виснаження і перетворюється на людину, але ще живий. Тоді теж можна зупинити битву. Переможець лишається на крилі. І втретє, коли дракони б’ються на землі, але вже в людській іпостасі. Як правило, той, хто впав першим, поранений сильніше, і тоді переможець має право його вбити. Але до цього ніколи не доходило.

- А чи були такі випробування, щоб один з драконів відмовився від битви? – спитала Софійка.

- Ніколи, - похитала головою Леонтина. – Це сором на увесь клан.

Тим часом глави кланів на арені Чорного Кратера перетворилися на драконів. Мартелій був величезним кремезним звіром золотого кольору, коли він змахнув потужними крилами, вони замерехтіли в сонячному промінні, засліплюючи глядачам очі. На голові золотого дракона висився високий зубчастий гребінь, який довгим пасмом проходив по всьому тілу й закінчувався аж на масивному товстому хвості зі смертоносною колючою кулею на кінці. Дракон здавався неповоротким і повільним, але, як здогадувалася Софійка, то була показана незграбність, аби збити суперника з пантелику. Всі чотири ноги Мартелія були товсті, потужні й трохи викривлені, але ця клишоногість якраз надавала б йому переваги, впевненості та сили на землі, з якою міцно зчіплювалися пазуристі широкі лапи. Над широкою зубастою пащею стирчали випуклі ніздрі, з яких ішов жовтий дим. Золоті блискучі очі з вертикальними чорними зіницями сяяли рішучістю та жагою до перемоги.