Розділ 18. Пропозиція

- Все це повинно залишитися між нами! – нагадав Софійці Аріан, проводячи її до дверей і знімаючи магічний захист.

- Звичайно, - нетерпляче кивнула дівчина.

Хотілося якнайшвидше де-небудь сховатися і все добре обміркувати. Вже відчиняючи двері, дракон нагадав:

- Скоро буде обід для гостей, спробуйте з’явитися там хоч на хвилинку. Перевіримо, чи я не помилився, і Віринея справді так реагує на вас, як я думаю.

- Добре, - приречено кивнула Софійка і, нарешті, поспішила по коридору геть.

Леонтина сиділа біля вікна і вишивала. Коли Софійка увійшла, вона підняла голову й запитала:

- Як ти, Софіє?

- Все добре, - відповіла дівчина і втомлено сіла на ліжко. – Віднесла прикраси Аріанові.

- А як він? – раптом спитала жінка.

- Він? – Софійка розгубилась, а потім здогадалася, що йдеться про Аріана. – Як завжди.

Дівчина зняла шубку, в якій досі була одягнена, і добре роздивилася. Від удару магічного батога залишилося тільки світле пасмо на темному хутрі, шуба, на щастя, не порвалася. А пасмо можна, наприклад, зафарбувати, та й усе. Настрій у дівчини покращився. Рука, яку поцілував Аріан (Софійка при згадці про це зашарілася, обсмикнула себе, розізлилася) вже майже не боліла, може, він теж застосував магію, а може, відчуття Софійки притупилися, бо вона була зараз, наче у якійсь гарячці.

Леонтина помітила дивний стан Софійки, мабуть, списала все на неприємний епізод біля воріт, бо наказала дівчині, яка метушилася по кімнаті:

- Сядь і заспокойся. Я оброблю рану.

Жінка вправно помазала Софійці тавро на щоці якоюсь маззю, потім заварила ароматний чай і, сидячи за столом з чашкою чаю, дівчина, нарешті, трохи прийшла в себе.

- Ти не ображайся на Аріана, - сказала Леонтина. – Він часто не знає, що робити в ситуаціях, якщо це стосується жінок. Там, де можна все виправити, він псує, а там, де, навпаки, не треба смикатися, він докладає максимум зусиль.

Софійка нічого не зрозуміла зі слів, сказаних Леонтиною, але кивнула.

- Я не ображаюсь. Я бачу, що Віринея подобається йому.

- Що? Ти смієшся? – Леонтина аж чаєм поперхнулася. – Та він терпіти її не може. Так, вони певний період зустрічалися, він не міг відмовити їй через свою надмірну вихованість. Я тепер жалкую, що не навчила його прямо казати «ні» там, де це справді потрібно. Вони виїхали на пару публічних прогулянок, вона була його супутницею на декількох балах і прийомах у короля, але все це він робив, аби не ранити її «делікатне» серце. Скрізь була тільки Віринеїна ініціатива.

- Але ж вони цілувалися при мені, - розгублено промовила Софійка.

- Мабуть, Віринея перша й полізла цілуватися? – спитала Леонтина.

- Так, але...

- Що й треба було довести! – переможно посміхнулася жінка.

Софійка не знала, що й думати. Значить, Аріан не кохає Віринею, але хоче одружитися з нею, бо думає, що вона його істинна пара, і це врятує його від смерті? Але ж... Чи може бути так, що дракон зустрів істинну пару, але не кохає її? Дівчина зрозуміла, що в неї дуже мало інформації про все це, а тому треба терміново відвідати бібліотеку. Адже Аріан дозволив їй, чи не так? Вона вирішила зараз же це зробити.

Леонтина, тим часом, простягла Софійці якийсь згорток.

- Ти забула про свої обнови, Софіє. Перевдягнися, чужа сукня висить на тобі, як мішок.

Справді, з цими перипетіями у дівчини зовсім вилетіло з голови, що в неї сьогодні є нові покупки!

Поки вона перевдягалася, Леонтина сиділа мовчки, тільки гмикнула, коли дівчина повернулася, щоб показати результат.

- Ти красуня, дівчинко, - схвально покивала вона головою і зненацька запитала. – В тебе є коханий?

- Хто? – здивувалася Софійка.

- Хлопець, коханий, людина, якій ти дорога?

- Ні, - похитала головою дівчина.

Леонтина уважно подивилася на Софійку і сказала:

- А я відчуваю, що є. Та добре, це все старечі дивацтва, не зважай. Я хотіла серйозно поговорити з тобою, Софіє.

Побачивши зосереджене обличчя жінки, Софійка присіла поряд і запитально глянула на неї.

- Це стосується Аріана. Я хвилююся за нього. Синій терен нині переживає не найкращі часи. У період після смерті його батьків і до його повноліття нашими землями керував король, який взяв на себе роль Аріанового опікуна. Ти, ви, певно, вже знаєш, що нинішній король походить із клану Золотих драконів. Кілька років тому, нарешті, Аріан перебрав керівництво Синім кланом у свої руки. Запустіння, бідність, велика частка землі, захоплена серпопардами, - ось що він отримав після періоду опікунства. Терен ціленаправлено і підступно грабували десятки років. Хоча на паперах, які він отримав, все в порядку. Король все робив для того, щоб він, ставши главою клану, був вимушений приєднати землі Синього клану до Золотого терену. Розраховано було на те, що юний дракон не зможе відбити напади серпопардів сам-один, не зможе забезпечити своїх людей всім необхідним, підтримувати достойний рівень їхнього життя... Спочатку було важко, і навіть я думала, що він не впорається.