Розд 22. Порятунок приходить через огорожу

— Хто там?

— Газова служба, потрібно перевірити ваш котел. Кінець року, звітуємо перед керівництвом, самі розумієте. Та і вам так спокійніше буде свята зустрічати: будете знати, що не злетите в повітря з вашим будинком.

Опісля вибухнув регіт, і Белана неохоче відкрила двері. Сміялись двоє чоловіків у спеціальних куртках, які видавали в них працівників газової інспекції.

Вона провела працівників у невелику котельню, розташовану поряд із входом.

— Хм, — протягнув один із працівників. — Ні, ну це нікуди не годиться!

— У чому справа? — Белана відчула роздратування: тільки проблем з котлом не вистачало.

Тим часом другий співробітник зник у неї за спиною.

— Ці труби зварені зовсім погано, вони ж пропускають газ!

— Що означає пропускають газ? Тут стоїть датчик витоку, він жодного разу не пищав.

— Судячи з усього, ваш датчик зламаний, — чоловік взяв у руки невелику коробочку й оглянув її. — Модель застаріла, зараз же ніхто такими не користується. Вам пощастило, тому що ми якраз захопили один екземпляр найновіших датчиків, «Шиларіс». Модель недешева, але дуже якісна та довговічна. Незабаром такі у всіх будинках стояти будуть.

Чоловік назвав непристойно велику для датчика суму. Белані тут же згадався недавній дзвінок шахраїв, які хотіли домогтись від неї сплати вигаданого боргу. Цього разу сума також виявилась фантастичних розмірів, а голос «інспектора» чимось нагадав голос газівника.

— Я можу подивитись на ваше посвідчення?

— Так, звичайно.

Чоловік почав плескати себе по кишенях куртки та швидко розвів руками:

— Забув, здається.

Белана оглянулась на всі боки в пошуках напарника, як раптом звідкись із глибини дому почувся гуркіт — щось упало. Белана кинулась на звук, чоловік марно замахав руками, намагаючись її зупинити.

Напарник стояв у вітальні навпроти книжкових полиць, на підлозі лежала велика коробка шахів ручної роботи, яку колись подарували Павлу. Великі декоративні фігурки розсипались по килимі, газівник навіть не намагався їх підібрати, лише стояв перед Беланою і нагло посміхався.

— Що це все означає? — обурилась Белана. — Хто вам дав право блукати домом і порпатись у моїх речах?

— Так хто ж порпається? — продовжив посміхатись чоловік. — Саме випало.

— Ви все неправильно зрозуміли, — заговорив перший газівник, — поки ми з вами дивились котел, мій напарник повинен був оглянути труби в домі, раптом є витоки. Ви за новинами стежите? Бачили, зірвалась квартира в Коспорі? Ось-ось, бо вчасно не перевірили.— Ви все перевірили? Можете тепер іти?

— Як же, а порушення, які ми виявили? Несправний датчик витоку газу — це дуже серйозно. Труби зварені погано, доведеться переробляти. І це я вже не кажу про штраф! Так що будемо робити, бабусю?

— Спочатку ви мені покажете ваші посвідчення. Якщо їх у вас немає, мені доведеться зв’язатись із вашим керівництвом.

— Бабусю, навіщо цей цирк? — рушив до неї чоловік із нахабною посмішкою. — Ти думаєш, ми не розуміємо, що ти робиш? Ти намагаєшся заговорити нам зуби, ось що. Жорику, скільки там штраф виходить? Виписуй, хай заплатить, а ми далі йдемо працювати.

Газівник діловито пройшов кімнатою, оглянувши рідкісні речі Белани. Белана відчула, що все більше втрачає контроль над ситуацією. Їй було цілком зрозуміло, що в дім вона впустила справжніх шахраїв, проте випровадити їх виявилось непростою задачею. Жорик почав у черговий раз розповідати про новий датчик, який вона могла у них придбати.

— Я прошу вас покинути мій дім, — сказала Белана рішуче. — Без посвідчень мені з вами немає про що говорити.

— Ми можемо подзвонити нашому керівнику, якщо ви нам не вірите, він вам все підтвердить.

— Та що ти з нею церемонишся? — Підлетів чоловік із нахабною посмішкою. — Бабуля, давай не випендрюйся. Сказано, штраф, значить, плати. У нас немає часу стояти тут весь день і з тобою говорити.

— Ви зрозумійте, що все це заради вашої ж безпеки. Не дай боже дім вибухне, ви ж загинете! А так ми можемо просто зараз поставити новий датчик, домовитись із майстром, щоб прийшов найближчими днями, перепаяв труби, плату в котлі замінив би! Роботи в цьому домі достатньо, повірте мені. Не зробите її зараз — хто знає, чим все закінчиться найближчим часом.

— Дякую за роботу, я розберусь із цим. Ви не могли б залишити мене саму?

Белана не встигла прийти до тями, як перший газівник знову розказав їй про серйозні порушення, штраф і новий датчик, а його напарник грубо схопив за руку. Вона вже не знала, що робити, як раптом вхідні двері відчинились і в них з’явилось задоволене обличчя Арсенія:

— Белано, я знайшов гірлянду, яку ви просили. Я невчасно?

Як Белана могла пояснити йому, що він був унікальною людиною, котра завжди приходила тоді, коли потрібно?

Газівники раптом зібрались і зникли з дому. Белана присіла на диван, серце її шалено калатало. Вона про все розповіла сусіду, поділилась своїми підозрами, що до неї могли приходити ті ж шахраї, котрі дзвонили по телефону. Арсеній обурився так, що злякав цим Белану, одразу ж посадив її в свою машину і відвіз у поліцію — писати заяву.

Поліції Белана змогла повідомити небагато.

— Так ви бачили їхні обличчя чи ні?

— Я ж вам сказала, що все відбулося дуже швидко, до того ж я ні про що не могла думати, крім того, щоб якнайшвидше їх вигнати.

Арсеній також не встиг добре роздивитись шахраїв, тому скласти фоторобот підозрюваних не змогли. Проте після цього випадку Паустовський особисто підібрав охоронну компанію для Белани з необхідним домашнім інвентарем. Белана навіть не думала пручатись:

— Наступного разу хоч не буду думати, що мені з ними робити.

— Дуже сподіваюсь, що наступного разу не буде. Ех, шкода, Генрі не прибіг швидше, ніж я, він би охоче навів лад.

Обоє розсміялись, згадавши, як Юра Осоцький вперше забрів до Белани та наткнувся на пса, що охороняв територію.