Розд 21. Оце так новини!

Кілька днів потому до Белани приїхав Філіп. З ним із машини вилізли Єнікея, Елім і навіть Ернест власною персоною. Усі вони доброзичливо усміхались, особливо переконливою була Єнікея, котра привітала тітку єлейним голосом. Белана загородила собою вхід у дім і відмовилась приймати гостей.

— Але тітко, я не розумію, у чому причина? — розгубився Філіп.

— Ти не розумієш, у чому причина? Запитай у своєї дружини, може, вона підкаже.

— Ніко, ти щось про це знаєш?

— Я? Я здивована не менше, ніж ти, мій любий. Тіточко, чому б нам не пройти всередину, не поговорити про все за чашкою чаю?

— Їдьте звідси, поки я не викликала поліцію.

— Але тітко… — продовжував Філіп.

Єнікея підштовхнула вперед Ернеста, той спробував підійти до Белани, але жестом вона дала йому знак зупинитись.

— Бабусю Белано, ми привезли тобі багато смачного, я так давно з тобою не розмовляв, дуже засумував! Ми можемо погуляти селом, якщо хочеш, познайомиш мене зі своїми друзями.

— Ви думаєте, я дурепа чи як?

— Мама каже, що ти дурна стара, — неочікувано відповів Елім.

Єнікея зблідла, Ернест штовхнув молодшого брата, Філіп здивовано переводив погляд із своєї сім’ї на Белану та назад.

— У тому вся проблема, що ти, Єнікеє, вважаєш мене недієздатним додатком до грошей, які так хочеш отримати. Забирайся геть, я не терпітиму в своєму домі людей, які піднімають на мене руку! Дякуй Богу, що я не написала на тебе заяву в поліцію. Уже двічі був привід це зробити.

Белана загорнула правий рукав светра, і всі побачили великий фіолетовий синець на її тонкій руці.

— Ти вдарила тітку Белану? —  розгубився Філіп.

— Звичайно ні! — Єнікея обурено тріпнула головою. — Тітка Белана просто упала, і я допомагала їй підвестись, чи не так?

— У тебе не вистачає сміливості навіть зізнатись!

— Тітка Белана просто трішки плутається в подіях. Тому я й кажу, що вам потрібні ми, — продовжила ніби нічого не трапилось Єнікея. — Ми потурбуємось про вас якнайкраще, ви нічого не потребуватимете. Ходімо всередину, прошу вас.

— Якщо ви зараз же не підете, я викличу поліцію, — Белана попереджувально дістала телефон із кишені штанів.

— Як ти могла вдарити тітку Белану? — здивувався Філіп.

— Я ж тобі кажу, що тітка Белана все вигадує! — закричала на нього Єнікея, виявляючи злість та нетерпіння. — Вона вже не розуміє, що відбувається! Вона сама впала в своєму домі, я допомогла їй підвестись. Мабуть, їй запам’яталось, як я тримала її за руку, тому вона думає, що я її вдарила!

Белану аж затрусило від злості. На щастя, над огорожею зі сторони Паустовських з’явилась голова Арсенія.

— Белано, у вас все добре? — запитав він. — Почувши якийсь шум у дворі, вирішив перевірити.

— Ні, Арсенію не все, — сказала Белана. — Намагаюсь пояснити людям, що не бажаю їх у себе бачити.

Єнікею ніби облили холодною водою. Вона взяла за руки синів і тут же помчала в машину, лише б не зустрітись поглядом із Арсенієм. Філіп пробурмотів щось вибачаючись, а тоді рушив слідом за дружиною. Через хвилину їх уже не було. Белана, тремтячи від обурення, розповіла сусіду про інтриги невістки. Хай всі знають, що ці люди їй більше не сім’я! Арсеній не міг прийти до тями від здивування: невже мова йшла про ту інтелігентну Єнікею, яку він знав?

На наступному тижні, коли Белана повернулась із недільної служби та влаштувалась на дивані зі Стеллою, задзвонив телефон. На екрані висвітилась фотографія Філіпа. Не відповідати в жодному випадку, тут же вирішила вона, та племінник все дзвонив і дзвонив, поки Белана не здалась.

— Єнікея у лікарні, — повідомив він одразу. — У неї викидень.

— Боже, я не знала, що вона вагітна, — здивувалась Белана: скільки ж це років її невістці?

— Я сам не знав.

— Співчуваю, у будь-якому випадку це велика втрата.

— Ця дитина не була моєю, — впевнено заявив Філіп. Белана ледь не впустила телефон. — Лікар сказав, що плоду було не більше чотирьох тижнів, коли ми з нею не цей… ну ви зрозуміли, вже декілька місяців.  Вона не давала мені до себе торкатись, а я, дурень, думав, що щось роблю не так. Вона ж вічно була мною незадоволена! Виявилось, вона мені зраджує, і ніхто не знає, як давно.

Белані стало шкода племінника. Недолугий Філіп дійсно любив свою дружину та виконував кожний її каприз, лише б отримати у відповідь хоч трішки уваги. Як же йому повинно було бути боляче дізнатись про зраду.

— Ти вже говорив із нею?

— Ще ні, лікар сказав, що зараз вона спить.

— Можливо, ви ще зможете все виправити.

— Нічого вже не виправиш. Я не знаю, з ким я одружився, хто ця жінка, що лежить зараз у палаті. Схоже, Ніка, яку я любив, існувала тільки в моїй голові.

Філіп поклав слухавку швидше, ніж Белана встигла щось відповісти. Вона відклала телефон убік і притисла до себе Стеллу. Як же сумно закінчувався цей рік, яким же важким він для усіх видався…

Та хто цей таємничий коханець Єнікеї?

Белані пригадався загадковий візит невістки до Паустовських.

Хоч би ним виявився не Арсеній.