Розд 16. Дзвінок

Белана ще довго не могла викинути з голови неочікуваний візит Єнікеї до Паустовських. Їй завжди здавалось, що Єнікея не з тих співчутливих жінок, котрі співпереживають чужому горю. До того ж Паустовських вона бачила лише кілька разів мимоволі в дворі. Чому раптом вирішила приїхати саме до них? Якщо подумати, то Філіп знав, що Меланії з дітьми зараз немає в Криволіссі. Чи не означає це, що Єнікея хотіла поговорити саме з Арсенієм? Та навіщо?

Питань було більше, ніж відповідей, та Белана вирішила не втручатись. Їй було досить своїх клопотів, тим більше Стелла останнім часом була трохи в’ялою, чи не захворіла її улюблениця? Белана підійшла до кішки, що спала клубочком, і ласкаво погладила її по прилизаному боку. Стелла муркотнула, витягнувши передні лапки, й продовжила денний сон.

Белана почула, як в коридорі задзвонив айфон. Вона забарилась, розмірковуючи, чи варто відповідати на дзвінок. Минулої ночі їй погано спалось, а зараз вперше підвернувся підходящий момент подрімати, тому найменше Белана хотіла розбурхувати себе спілкуванням. Із віком вона стала різкіше реагувати на різні події і довше приходити до тями, особливо часто таке траплялось після невдалих розмов з Філіпом і Єнікеєю. З іншого боку, якщо дзвонили вони, то, можливо, вона зможе дізнатись, навіщо її невістка приїжджала до Паустовських.

Проте дисплей телефона висвітлив незнайомий номер. Белана насторожилась.

— Алло! Алло! Це Белана Крушельницька? — пролунав у слухавці бадьорий голос. — Вам телефонує п’ятий відділ поліції, ви чуєте?

Серце Белани пішло у п’яти: навіщо їй телефонують із відділу поліції?

— Співчуваємо, але у нас для вас погані новини. Ви можете зараз розмовляти?

— Що трапилось?

Що взагалі могло трапитись, зважаючи на те, що близьких родичів у неї більше не залишилось?

— Скажіть, ви останніми днями виходили з дому і спілкувались з кимось із сусідів? Ви зустрічались з іншими людьми?

— Не зовсім розумію, яке це має значення.

— Відповідайте на питання. Ви зустрічались з іншими людьми?

— Так, я виходила з дому і спілкувалась із людьми. У чому справа?

— Справа в тому, що ви порушили умови карантину для літніх людей, суд Синероги призначив штраф. — Зі слухавки прозвучала така сума, що Белана мимоволі згадала конфлікт жінки з амбулаторії із провізором.

— Наскільки я знаю, карантин зараз у Синерозі й найближчих поселеннях скасовано. Як я могла щось порушити? Що означає «суд призначив мені штраф», якщо в жодному суді мене ніхто не повідомив?

— Незнання не звільняє від відповідальності. Ви ж повинні розуміти, що у зв’язку з пандемією всім чутливим особам необхідно дотримуватись додаткових заходів захисту. Карантин скасували лише для тих, хто не є у групі ризику, але не для вашої вікової категорії. Вам необхідно самоізолюватись. Вам також заборонені особисті контакти з іншими людьми. Ви все зрозуміли?

— Не зовсім. Скажіть, будь ласка, в якому саме наказі описано таку заборону для моєї, як ви говорите, вікової категорії? Де я можу ознайомитись із протоколом судового засідання? Чому мені не прийшла повістка до суду? Насамкінець, як вас звати й яка ваша посада

— Мене звати Олександр Лапешко, я інспектор п’ятого поліцейського округа Синероги.

— Але я не живу в Синерозі вже декілька місяців і більше там не зареєстрована.

— Ми займаємось порушенням умов карантину в регіоні, не лише в місті, тому ваша реєстрація нічого не означає. Зараз вам прийде смс із номером рахунку, на який нам необхідно перерахувати гроші для сплати штрафу. Заради вашої безпеки оплата безконтактним способом, через інтернет. Якщо ви не вмієте здійснювати такі операції, то можете просто сказати мені дані вашої карти, я допоможу заповнити все в браузері. Ви знаєте, що таке браузер?

— Ви знаєте, що таке почекати? Я не збираюсь переводити кошти, поки не отримаю переконливі відповіді на свої запитання. До того ж для сплати штрафу я приїду особисто. Ви кажете, ви з п’ятого відділу? Де саме в Синерозі, яка вулиця?

— Приїжджати нікуди не потрібно! — майже закричав у слухавку Олександр Лапешко. — Ви не розумієте, що вам заборонено порушувати карантин? Нам доведеться вас знову оштрафувати, а втретє вас чекатиме кримінальна відповідальність. Ви порушуєте громадський спокій, піддаєте ризику себе та інших людей, невже це неочевидно? Вам прийде смс з інструкцією для оплати штрафу. Ви або вносите кошти самостійно, або говорите дані карти, і я все зроблю за вас. Ваш вибір?

— Так які у вас є докази того, що: наказ, який я ніби порушила, дійсно існує; суд справді відбувся; мені дійсно потрібно внести суму, яку ви назвали?

— Бабусю, вам телефонує поліція. У нас повно роботи, немає коли витрачати свій час на балачки. Якщо вам скучно і нема з ким поспілкуватись, подзвоніть онукам. Ви будете оплачувати штраф чи нам знову звернутись до суду? У випадку несплати штрафу ви будете оштрафовані у подвійному розмірі.

— У такому випадку я зателефоную своєму юристу, він займеться цим питанням. Дуже дивно, що ви відмовляєтесь надати мені будь-які дані…

Договорити Белана не встигла: в слухавці почулись короткі гудки. Вона трохи почекала: раптом зв’язок обірвався випадково, і їй перетелефонують? Та телефон мовчав, і вона сама подзвонила в службу порятунку. Белану швидко з’єднали з п’ятим відділком поліції, де спростували існування будь-якого наказу про карантин для літніх людей. Жодного суду та штрафу, звичайно, теж не було.

— Швидше за все, це були шахраї, — повідомили по ту сторону пристрою, — вони або хотіли, щоб ви перевели їм на рахунок свої гроші, або щоб назвали дані вашої карти. Ви ж їм нічого не відправляли та не повідомляли три цифри на задній стороні карти? У нас вже були схожі випадки, тільки людям дзвонили з іншого номера. Будьте уважні, поліція ніколи не просить переводити кошти.

Белана поклала слухавку з дивними почуттями. З одного боку, вона відчула полегшення, коли зрозуміла, що нічого поганого ні з ким, кого вона знала, не трапилось, а також що ніякого штрафу сплачувати не потрібно. З іншого — їй стало неспокійно. Значить, хтось дзвонить по телефону довірливим пенсіонерам і обманом вимагає у них гроші. Белана ж і сама могла потрапити на гачок, якщо б нічого не знала про схожі випадки. Кому тільки може прийти в голову залишити без засобів для існування людей, більшість із яких не може про себе подбати? Хто може так жорсткого грати на почуттях стареньких, лише б нагріти собі кишені?