Коли змінюються сезони

              Сумненько сьогодні в мене, та прикрашати сум чомусь не хочеться , бо це буде неправда, а я її не люблю. Просто я знаю і вірю, що прийде тепло, прийде інший час і тут будуть оптимістичні або і смішні вірші. Але цієї зими все було так і не тільки в мене, тому залишаю все так, як проживала, як писалось. Та ви не сумуйте, уже все закінчилось, весна прийшла, просто згадаємо як було. А тепер посміхнулись і вперед.

Життя початок на землі,

Всі зустрічі і починання,

Спочатку ми такі малі

Та підростаємо в  коханні.

Ми спішимо, щоб ще щось взяти

І щоб красиво виглядати,

Рости, навчатись, народити,

Кудись піди , та щось купити.

Летять ці дні, за ними роки,

Все ширше, швидше наші кроки

І ніби стільки вже зробили,

Та спішимо, бо є ще сили.

Ще довго, до кінця далеко,

Онуків носить вже лелека

Ти знов біжиш і раптом,стій!

Нам мозок каже: «Вже час мій.

Посидь у тиші, зменши крок,

Поглянь на обрій, на зірок.

Відчуй як поряд вітер ходить

І на Купала хороводять.

Обличчя сонцю поверни,

Поглядом землю огорни

І так скажи отцю своєму

Дякую  Боже за Любов».

          ****

Уже без листя цілий ліс

І вітер з озера холодний,

А я стою, аж замерз ніс,

Кормлю качок, які голодні.

На хвильку зняла рукавички,

Щоби зробити фото вам.

Берізки, біленькі сестрички,

Та дуб з вербою мене звав.

І я ходжу до цього місця,

Бо все мене тут надихає,

Вода прозора, впале листя

І спів пташок не затихає.

Зимою засніжить, засипле

І стане біле навкруги.

Засне земля, вода замерзне

І зроблять на льоду круги.

Це наші юні фігуристи,

Як чайки по ньому летять,

А поряд з ними хокеїсти

Й сніжинки на льоду блистять.

            ****

Дощем змиваються сліди,

Від думок чорних і невдач.

Після дощу піду туди,

Де тихо, чисто й вже не плачу.

Де спів пташок, вода дзеркальна

І думка зовсім не сумна.

Там, де летить до мене чайка

Зі звісткою, ти не одна.

Тепер ми разом, вже нас двоє

І план у неба не зітреш.

Твоя сльозинка, вона й моя,

Бо ця любов немає меж.

В книзі життя про нас сторінка,

В ній все, з початку до кінця,

В ній сказано, я твоя жінка,

Ти мій і це наше життя.

             ****

Сніг тихо падав

На мерзлу землю

Смутку собою

Ще надавав.

Переді мною

Горіла свічка

На підвіконня

Той сніг лягав.

Я гріла руки

І хоч маленький,

Той вогник поряд,

Але він грів,

А снів все сипав,

Бо крізь тумани

Ішов до нас він

За сім морів.

Я вірю в диво,

Я люблю свято,

І як напишуть

Мені присвяту,

Я буду рада,

Буду стрибати,

А зараз поки

Буду чекати.

Сніг тихо падав,

Було все біле,

Було все ніжне,

Мені все миле.

          ****

Засумувалось і разом з сумом,

Все холодніше ставало нам.

А мороз кріпшав і все сміявся,

Ой не дожити до тепла вам.

Хтось втратив віру,хтось злий, крикливий,

А хтось кулак  підійма красивий

І так говорить: «Мороз свій скинь,

Тепло настане. Ой, краще  згинь».

Я переношу себе у літо,

Сиджу з трояндами поруч там,

Де сонце світить, гуляють діти

І бджілка мед собирає нам.

              ****

Любила, чекала, сміялась,

Торкаючись ніжно сніжка.

Все чистим, красивим здавалось

І зовсім зима не така.

А потім все стало холодним,

Безжально холодне усе