Розділ 26.

«Новий рік, що починається з нас» ❄️🎄❤️

Квартира наповнилася запахом мандаринів, кориці та свічок. Юля накривала стіл — не щось пафосне, але тепло, по-домашньому: салати, гаряче, багато смаколиків і пляшка їхнього улюбленого шампанського. Вона старалася, навіть хвилювалася, бо це був їхній перший Новий рік разом. По-справжньому разом.

Артем якраз ввіходив у кімнату після душу, з вологим волоссям і в темному светрі, який робив його ще більш небезпечним для серця.

— Вау… — він зупинився на порозі. — Ти це все сама?

— Так, — вона усміхнулась, злегка ніяковіючи. — Хочу, щоб наш Новий рік був особливим.

— Він точно буде, — тихо відповів він і підійшов до неї, торкнувшись руками її талії. — Бо я святкую його з тобою.

Вона легенько торкнулась його грудей, ловлячи дихання, що збилось від цих слів.

---

До бою курантів лишалося кілька хвилин. Вони сиділи поруч, загорнувшись у ковдру, спостерігаючи за мерехтінням гірлянди на ялинці. Сніг сипався за вікном густими пластівцями, місто блищало новорічною магією.

— У мене для тебе подарунок, — сказав Артем, дістаючи маленьку коробочку.

Юля підняла на нього уважний погляд.

— Артем, ти ж казав, що…

— Казав, що нічого особливого, — усміхнувся він. — Але ти особлива, тому вибач.

Він простягнув коробочку.
Усередині — срібний браслет з маленькою підвіскою у вигляді сніжинки. А на звороті підвіски — тонкий гравіруванням напис: «Юля. Моє серце».

Вона затулила рот рукою, щоби не видати надто емоційного звуку.

— Арте-е-еем… це… це надто красиво…

— Це правда, — він поглянув на неї так тепло, що світло гірлянди ніби поблякло. — Ти змінила мій рік. Зробила його… справжнім.

Юля обійняла його так сильно, ніби намагалася втиснути в цей жест усе своє щастя.

— Тепер моя черга, — сказала вона і вручила йому свій подарунок.
Невелика коробка. Зовні — нічого надзвичайного.

Але всередині — шкіряний браслет з маленьким металевим жетоном, на якому було вибито:
«Ти мій вибір. Завжди».

Артем завмер. Вперше за довгий час він не знайшов слів одразу.

— Юль… ти… — він ковтнув, непомітно стиснувши браслет у руці. — Ти навіть не уявляєш, наскільки це…
Він підняв погляд. — Наскільки це в точку.

Вона усміхнулась, а він обійняв її, піднісши під підборіддя.

---

Годинник пробив північ.
Город вибухнув феєрверками.
Світ заграв барвами.

А вони стояли на балконі.
Обійнявшись.
Тісно.
Тепло.

Артем нахилився і поцілував її в новорічну мить — повільно, ніжно, але з тією силою, від якої земля на мить втратила вагу.

— З Новим роком, моя, — прошепотів він.

— З Новим роком, Артеме, — відповіла Юля, торкаючись його щоки. — Наш рік починається красиво.

І він справді почався — з подарунків, з поцілунків, з тепла й снігу, що падав на їхні долоні.
З почуття, яке вже не зупинити.
З двох людей, які обрали одне одного.

Назавжди. ❄️🎄❤️