ВЕДМЕДИЦЯ СПЕРШУ ЇСТЬ САМА

БІЖИ ВПЕРЕД, ДОСЯГАЙ, НЕ ЗУПИНЯЙСЯ

Чути з кожного кутка.

Бо навколо так багато успішних досягаторів, що почуваєшся ніяково, нічого значимого не роблячи.

Зараз час колосальних здобутків, квантових стрибків, бізнесів і стартапів. А ще час підвищеної тривожності, прокрастинації, синдрому самозванця, самоцькування .

Звідки ростуть ноги? Люди хочуть похвали, хочуть бути оціненими, значимими, відомими.

І от коли хтось вступає в ці перегони, підвищує планку раз за разом, женеться стрімголов, досягає на автоматі, але не відчуває смаку перемоги, вигорає, перевтомлюється і вже нічого не хоче. Гризе себе, бо ж треба бути успішним.

А кому треба? Може саме вам комфортно бути продавцем у крамничці з квітами, бо ви любите красу, тишу і спілкування з людьми, або ж ви любите бути домогосподаркою і оточувати рідних турботою і піклуванням? І не думати про себе, як про "некорисну одиницю суспільства".

Може вам зараз хочеться приділити час своєму навчанню, розвитку, фізичній активності, а не бігти вгору по кар'єрній драбині?

Я вже раніше писала про свій професійний шлях довжиною в 15 років, про те, як мені зараз добре. Що я не прагну відкривати бізнес, не хочу власної школи англійської, курсів та чогось ще в тому ж дусі.

Мені комфортно навчати онлайн, тет-а-тет.

Я знайшла для себе додаткові джерела доходу і хобі, які мені приносять задоволення.

Я працюю, враховуючи один дуже важливий критерій - любов до себе.

-Я не перевтомлююсь

-Я маю один вихідний обов'язково. І два дні роботи по пару годин

-Я не працюю з тими, хто мені неприємний, чи з ким мені некомфортно

-Я не берусь за те, в чому я не експерт

-Я не намагаюсь заробити всі гроші світу

-Я не працюю з дітьми шкільного віку, бо я з цього виросла. Мені це більше не дарує радість, а лише відбирає сили

-Я не працюю раніше 9-00 та пізніше 20-00, ні за які гроші.

І от чим пов'язані ці дві теми - гонитва за досягненнями та любов до себе?

Перш ніж на щось погодитись, запитайте себе: якби я любила себе віддано, сильно та по-справжньому, що б я обрала? Чи погодилась би на це?

Спробуйте.

Обіймаю і бажаю вам дбати про себе на щоденній основі.

БУТИ БАРОНОМ МЮНХГАУЗЕНОМ

Впевнена, у кожного бували в житті періоди, коли засмоктувало в халепу або хандру, наче в болото. І можна сидіти та чекати, поки хтось прийде і врятує.

А можна(і треба)  самому себе витягнути.

Насправді, ви сильніші, ніж думаєте про себе. Ви можете набагато більше. Якщо візьметесь до справи, а не сидітимете, склавши руки.

В мене були ситуації, коли хотілось вити від образи та болю, тоді мені на допомогу приходили батьки та друзі. І це прекрасно, мати таку підтримку.

Але якщо у вас нема до кого звернутись, нема на кого спертися, зрозумійте одне - все, що необхідно для щастя, знаходиться всередині вас.

Іноді, щоб відштовхнутись для нового стрибка, потрібно опуститись на саме дно. Бо коли тобі скрутно, коли здається виходу нема, ти наче скидаєш з себе стару шкіру, перероджуєшся. Або ж навпаки, відрощуєш броню.

Перше, що треба зробити, це визнати всі свої емоції, хороші та погані. Знайти їх причину. Прожити. Відпустити і не носити в собі роками.

Друге, що допоможе - турбота про себе та безперервне поповнення запасів енергії. А для цього знадобиться справа для душі. Приємне коло спілкування. Час, проведений з дорогими людьми та за цікавими заняттями.

Третє - говорити! Навчитись якісній комунікації. Вміти обговорювати проблеми та негаразди без криків та звинувачень. Вміти вибачатись. Бо не завжди важливо бути правим. Часто важливіше бути щасливим.

Наскільки простіше жилось би багатьом, якби ми вчасно "сіли за стіл переговорів".

Чіткі особисті кордони теж відіграють ключову роль у спілкуванні. Якщо ви знаєте, як з вами не можна, що для вас неприйнятно, і вмієте про це сказати - неприємних ситуацій буде в рази менше.

Тож пам'ятайте, ви можете врятувати себе самі, якщо познайомитесь з собою ближче і візьмете відповідальність за своє життя!

ГОЛОВНЕ ТЕ, ЩО ЗА ЛАШТУНКАМИ

Можна бути ким завгодно на людях, але повертаючись додому ти стаєш тим, ким є насправді. А це в рази важливіше.

Любов до себе - першочергове правило.

Часто ми діємо з любові до оточуючих, але зовсім по-іншому ставимось до себе.

Забуваємо про свій ресурс. Книга ЛюБи, яку я читала нещодавно - це практичне видання з інструкцією, як все ж таки почати любити. Бо любов долає всі перешкоди.

Я цей шлях вже пройшла і пожинаю плоди. Відчуття задоволення життям, любові до кожного свого дня - безцінне. Відчувши його, ви захочете повертатись знову і знову, як до тихої гавані.