ДАВАЙ НЕ ЗАВТРА

РОБИ ТЕ, ЩО ЛЮБИШ

Бо робота - це те, ким ти є. (В ідеалі)

Не диплом, не освіта, не те, що ти звик робити, бо треба.

А покликання, схильність, любов до своєї справи творять магію!

Займаєшся чим попало, аби гроші давали - рано чи пізно "згориш" емоційно та фізично...

Не маєш балансу між роботою та особистим - зашиєшся на раз два.

Маєш великі амбіції, гаруєш, як кінь - похвально, але зараз ти просто обмінюєш своє здоров'я на гроші. Довго так не протягнеш.

Знайди те, що тобі дарує радість.

Знайди місце, людей та справу, де добре.

Куди не треба волочити себе силою, куди не треба зливати весь свій ресурс і додому вертатись пустою.

Знайди те, про що давно мріяла.

Почни робити те, що в тебе виходить найкраще.

Життя круто міняє ракурс, коли ти на своєму місці. Робиш те, в чому сильна.

Працюєш там, де з тебе не п'ють всі соки.

Щиро бажаю кожній опинитись саме там, де треба!

ДАВАЙ НЕ ЗАВТРА

Не з понеділка, не з нового місяця і не з Нового Року.

Давай не відкладати життя на потім, не чекати ідеальної можливості, не витрачати час на непотрібні речі.

Я сама собі сто разів це повторюю.

В моменти, коли емоційно вигоріла.

В часи, коли здається, сил нема.

В дні, коли невпевнена в собі та своїх силах.

Я кажу собі - Давай НЕ завтра!

Бували дні, коли бажань та ідей - цілий букет, але я їх не втілювала, просто тримала їх в "банку ідей". А потім пріоритети змінюються, ті бажання вже не актуальні. І так по колу.

Але правило "робити перший крок в день, коли з'явилась ідея" дуже допомагає та виручає. Бо й справді, одна маленька дія на шляху до мрії може запустити процес краще, ніж детальний план розписаний на декількох листках.

Бо ти маєш сили, енергію, можливість! Ти маєш все, щоб не відкладати, а діяти.

Живи сьогодні.

Я - НЕ ПЕРФЕКЦІОНІСТ

І Слава Богу.

Бо ця риса стільком людям завадила здійснити мрії.

Знаєте, звична ситуація, коли хтось чекає найкращого моменту, щоб зробити крок. А той момент все ніяк не настає. І людина живе роками в очікуванні.

Або ж хтось з вас намагається вивчити мову, чи почав займатись танцями, чи вчиться пекти торти. Але перфекціоніст всередині вас бракує всі спроби і ви вже ладні здатись.

Так от ця риса мені і не подобається.

Я за те, що краще робити добре (не ідеально), аніж не робити зовсім. За те, щоб пробувати, намагатись, не засмучуватись, якщо не вдається одразу.

Зазвичай люди швидко загораються ідеєю, але не роблять жодного кроку до здійснення, або ж швидко втрачають запал. Бо при першій невдачі готові все кинути. А так не треба. Не відкладайте, а пробуйте. Робіть щоразу трошечки краще, ніж попереднього разу. І ставайте щодня на сходинку ближче до своєї мети.

Тому - перфекціонізм в сторону і вперед до дій.

Хоч в нашому суспільстві багато хто вважає перфекціонізм позитивною рисою, але це далеко не так.

Запам’ятайте, завершене краще за довершене. Якщо будете чекати, поки все буде ідеально і лише тоді діяти – можете і не почати.

БОМБА ВСЕРЕДИНІ НАС

Те що поступово руйнує, те що з часом згубить.

Знаєте про що йдеться?

Про непрожиті емоції, про заглушені образи, про страхи та невисловлені почуття...

Скільки їх роками зберігається в наших головах? Неначе величезну валізу мотлоху, ми волочемо їх за собою, жаліємо викинути і не знаємо, як жити з ними щасливо.

А все тому, що нам з дитинства казали - не плач, з тебе люди сміятимуться. Не капризуй, так не гарно. Не бійся, тут нема чого боятись. Не кричи, на тебе всі дивляться. І от ми виросли емоційно "заблокованими", незрілими та невмілими. А що з цим робити - знають не всі.

Пилом припадають підручники з психології, бо не кожному вони до смаку і не кожному допоможуть. А ситуація потребує вирішення.

Жити! Виражати емоції. Плакати, коли є причина. Сміятись вголос, коли хочеться. Просити про допомогу, коли важко. Обійматись, коли потрібен захист та тепло. Танцювати так, ніби ніхто не дивиться.

Говорити, коли щось не так. Не терпіти. Не соромитись. Діяти в інтересах СЕБЕ та свого психологічного здоров'я.

Сердитись і дозволити цим емоціям виплеснутись назовні. Зупинятись і слухати себе, свої відчуття та потреби.