ВИЙДИ З ЗОНИ КОМФОРТУ

ШКОДУВАТИ ПРО ЩОСЬ - ЦЕ ГІРШЕ, НІЖ ПОЧУВАТИСЬ ВИННИМ

Це почуття руйнівне.

Коли ви сто разів програєте в голові сценарій події, яка минула, думаючи, як можна було краще вчинити - ви зливаєте впусту свою енергію. Бо минулі події не змінити, а вашому мозку енергія необхідна, щоб функціонувати зараз.

Я й сама часто потрапляю в цю пастку, бо ж потрібні слова спадають на думку запізно, бо хочеться переграти події, хочеться відмотати назад, виправити зроблене.

Та знаєте що?

Коли живеш не думками про минуле, планами на майбутнє, а сьогодні - то стається диво. Їжа смачніша, сонце яскравіше, сміх дзвінкіший.

Бо тут і зараз - ось що важливо.

Не суттєво, що то була за подія - відпустіть її. Ви потрібні собі в сьогоднішньому дні!

Відпускайте людей, коли ваші шляхи розходяться.

Не тягніть їх за собою, як валізу без ручки.

Не змушуйте себе бути милими, якщо насправді вам нецікаво.

Не видушуйте з себе посмішку, коли вам поруч з людиною скрутно.

Відпускайте непотрібних людей, бо в житті так трапляється. Люди - не половинки, не частинки пазлу, не суджені. Ви - повноцінна особистість. Самодостатня, наповнена, довершена. Якщо вам з кимось цікаво - це означає, що ваші орбіти пересіклись, це здорово. Але буває так, що з часом ви починаєте обертатись в іншому напрямку, важливо не пропустити цю мить.

Часом настає момент, що розплющуєш очі, а поруч людина не твоя, незнайома, чужа. Так буває з друзями, подружжями, близькими.

Знайдіть в собі сили відпустити людину, якщо вона не ваша. Більше не ваша.

БАБУСЯ ХОТІЛА НА МОРЕ

Моя бабуся.

Не раз вона казала мені - хоч би побачити, яке воно те море. Безкрайнє.

Бо далі села, районного центру та міста Хмельницького вона рідко коли виїжджала. І так прикро, що бабуся відійшла в інший світ, так і не побачивши море.

Я часто згадую це, коли хтось скаржиться на життя. Бо ж ми маємо стільки благ, недоступних попереднім поколінням. А наші діти матимуть ще більше.

Проте раз за разом чую невдоволені роздуми на тему - як мені не пощастило, яке життя несправедливе, того нема, цього не вистачає.

Є люди, які дуже багато чого в житті не мали і не бачили. Подивіться на африканців - голі, босі, а танцюють та веселяться.

Люди в селі - роботи по горло, від світанку до заходу сонця, але ж посміхаються. А ми розбалувані. Нам в карантин кафе/кінотеатри/шопінг центри зачинили - і караул.

Інколи треба вправляти собі мізки і дивитись на те, як багато всього ми маємо. Це так важливо!

Вести щоденник вдячності, кінець кінцем.

Фокусуватись на хорошому, світлому.

Дякувати за ті блага, які вам дані, хоч часто ви думаєте, що обділені. В житті примножується те, на що ви звертаєте увагу та витрачаєте енергію.

ВСЕ ВІДНОСНО В ЖИТТІ, ЧУЄТЕ?

Ви скаржитесь, що карантин і відпустка коту під хвіст, а когось коронавірус вбив.

Ви скаржитесь, що діти вередують і зводять з розуму, а в когось тих дітей нема, як не мрій.

Вам робота набридла і платять мало, а хтось безробітний вже давно.

Ви плачете, що іспит завалили чи за диплом не відмінна оцінка, а хтось ніколи не матиме змоги отримати вищу освіту.

Ви забракували страву в кафе чи ресторані, а хтось тим часом не має навіть хліба.

Вам тісно в квартирі, а хтось живе на вулиці.

В вас зайві кілограми чи прищі на обличчі, а в когось нема руки .

На іншому березі завжди трава зеленіша, примарне краще життя завжди попереду, в сусіда – дім більший і жінка гарніша. Досить нарікати. Досить зливати свою енергію на пусті балачки. Краще запитати себе  - а як я хочу, щоб було? А що я можу для цього зробити? Куди мені рухатись? Може хтось потребує допомоги і те, що мені не потрібне, комусь стане в нагоді? Життя любить задоволених людей, а жертв навколо і так вдосталь.

Станьте ковалем свого щастя, а не вічним буркотуном.

Бо коли навчишся дякувати за те, що маєш - стаєш трішки щасливішим.

НАВЧІТЬСЯ ВІДПОЧИВАТИ

Інколи почуваєшся, як розбитий трактор.

Бо справи ніколи не закінчуються (особливо, якщо ти мама).

І часто замість того, щоб прилягти і розслабитись хоч на 20 хвилин - ти шукаєш собі роботу по хаті, пригадуєш, що давно не перебирала запаси харчів/аптечку/дитячий одяг та іграшки, ну і вікна не мила .

Знайомо?

І от чому завжди, просто таки щодня, знаходиться щось важливіше, ніж своє здоров'я, запас енергії та емоційна гармонія? Спокій та баланс на хліб не намастиш? А як же «добра мама» чи «щаслива жінка»? Відколи це стало неважливим?