ПРО ВАЖЛИВЕ

ПРО УНІКАЛЬНІСТЬ

В наш час, коли модно підхоплювати тренди, слідкувати за новинками, прислухатись до інфлюенсерів, багато хто скручує гучність свого внутрішнього голосу на нуль. І тиша. І нема запитання - а чого хочу я?

І так в гонитві за успіхом, продуктивністю та фешн, ми часто заганяємо себе в стрес.

Нема рамок. Нема стандартів. Нема ідеалів. Все тимчасово. Те, що популярно сьогодні, завтра покриється пилом.

І ти або робиш, як тобі подобається, або змінюєш один тренд на інший. І не можеш позбавитись відчуття, що щось дуже важливе вислизає з рук. А це маленька дівчинка, яка живе глибоко всередині тебе. Вона просить уваги. Благає дослухатись до неї та її бажань.

Але ні. Обов'язки. Дедлайни. Рутина. Перегони. Або в ногу з модою, або ти аутсайдер.

І хочеться подобатись іншим, і хочеться отримувати схвальні відгуки про свою справу. І ці потреби лише зростають.

Проте не всі прогалини можна заповнити матеріальними благами. Рано чи пізно кожен це зрозуміє.

Якщо бути кращим - то в порівнянні з собою вчорашнім, а не з подругою/сусідкою/колегою/донькою маминої подруги. Бо це стрес. Бо це складно. Бо ці перегони на фініші дають неприємний осад.

Коли ж оглядаєшся назад, на декілька років або навіть місяців, усвідомлюєш, який шлях пройшла, чого досягла, де покращила якість життя - стає так тепло на душі.

Пишіть списки бажань та цілей. Це ваші орієнтири в житті. Не маючи пункту призначення, неможливо кудись прийти. Правда ж?

ПРО МАМУ

Скільки б років тобі не було - ти щаслива їдеш до мами, переступаєш поріг батьківського дому і час зупиняється.

Ти ніби й не переїжджала нікуди. Ці стіни бережуть твої спогади. З вікна видно школу, рідні вулиці. В дворі гойдалки, на яких провела своє дитинство, а зараз вже твої діти на них катаються.

Твоя кімната не змінилась, ніби ти лиш вчора звідси поїхала. Твої книжки на полицях, твої листи у шухляді, фото на стінах. Машина часу, магія, не інакше.

Мама готує смачний обід, діти бігають, крутяться під ногами і голосно сміються. Дім оживає.

Фоном працює телевізор, ви про щось розмовляєте, а ти ловиш себе на думці - яка ж я багата! Щастя не у матеріальних речах, які дарують комфорт, не в дорогих аксесуарах. Щастя в тому, щоб роки минали, а вдома тебе зустрічали мама і тато. Щоб ти й сама накрила на стіл і чекала батьків в гості. Щастя бачити рідні очі і чути голос.

Бо ставши мамою, переоцінюєш дуже багато речей, розумієш, де вела себе по-дурному, що сказала не так. І як добре, що ти досі дитина ♥♥♥

Дякую, мам!

КОМУСЬ ВИ ЗАРАЗ ДУЖЕ ПОТРІБНІ

Цей хтось може бути поруч, далеко, або це навіть можете бути ви самі.

Буває так, що для інших людей ми покинемо все, аби їм допомогти. А себе відкладаємо в дальній ящик, на свої потреби не звертаємо уваги, поки не припече.

Інколи хтось з ваших близьких потребує просто розмови, поради, підтримки і ви не збіднієте, якщо приділите годинку-другу і вислухаєте людину. Можливо ви допоможете їй пережити втрату або прийняти правильне рішення. Те, що для вас здається очевидним - комусь може бути абсолютно новим та немислимим.

А людина почуватиметься краще після вашої зустрічі.

Але й буває так, що ви не маєте часу побути наодинці з собою і не знаєте, чого хочете насправді. В шаленій гонитві за достатком, гідним рівнем життя, чи просто у щоденній рутині ви не знаєте, хто ви і про що плаче та дівчинка  всередині вас.

Знайдіть час і на себе.

Визначтеся з обов'язковими справами, які ви відкладали, але їх потрібно зробити.

До прикладу, я сьогодні була в лікаря до якого збиралась більше місяця. А все тому, що це просто огляд. Якби ж боліло - бігла б миттю. І так часто буває - ми не приділяємо собі вдосталь часу, уваги, поки не настане невідкладний випадок.

Має бути баланс. Як між роботою та особистим життям, так і між часом для інших та для себе.

Зараз, коли я працюю вдома і сама керую своїм графіком, я можу залишатись тут хоч цілий тиждень, якщо потребую усамітнення. Або ж навпаки протягом тижня зустрітись зі всіма подругами за декілька днів поспіль.

Я беру паузу у своїх справах, коли відчуваю, що енергії мало. А коли бачу, що хтось потребує мене і я маю на це ресурс - обов'язково допоможу. Бо так циркулює енергія. Коли робиш те, що любиш - вона множиться. Коли заганяєш себе, як коня на весіллі - то дуже швидко виснажуєшся.

Ви потрібні в першу чергу собі.

Пам'ятаєте правило кисневої маски на борту літака? Спершу вам, потім дітям. Бо мама (та й просто будь-яка людина) має бути в ресурсі.

Бережіть себе та піклуйтесь так, як піклуєтесь про інших.

ПРО ВАЖЛИВЕ

Людям властиво порівнювати - себе з іншими, інших з собою. Це завдає багато клопоту, бо поки ми не усвідомили свою унікальність - прийняття та спокою нам не бачити, як власних вух.