24.

Агата.

Все моє тіло огорнуте теплом, прислухаюся до розміреного стукоту серця чоловіка. Цей звук заспокоює, сигналізує, що я в безпеці. Його рука ледь помітно гладить моє плече, залишаючи за собою вогняний слід на шкірі.

Я так сумувала за цим відчуттям...

Сидимо мовчки, фільм вже ніхто не дивиться. Всі слова вже були сказані, тому просто насолоджуємося моментом. Пальці Евана переміщаються нижче, переплітаються з моїми, і цей простий дотик розпалює щось небезпечне глибоко всередині.

Люди навколо нас не помічають. З різних сторін періодично доносяться стишені голоси, хтось запитує щось по сюжету, хтось відпускає коментарі... Байдуже на них. Зараз існуємо тільки ми вдвох.

Щойно фільм закінчується, не спішимо покинути кінозал. Терпляче чекаємо, доки всі інші відвідувачі підуть. В голові крутиться лише одне питання: а що далі?

Що буде, коли ми повернемося до готелю, й магія цього вечора розчиниться в буденності? Та хто ми одне для одного?

— Ходімо? — тихо запитує Еван, вириваючи мене з думок.

Він підіймається й розминає кінцівки. Крадькома милуюся міцним тілом чоловіка, не в змозі відвести погляд від того, як ідеально на ньому сидить футболка...

Теж встаю з місця й акуратно складаю плед. Еван бере мене за руку, його великий палець малює невловимі кола на моїй долоні.

— Як щодо пізньої вечері? — запитує чоловік, не випускаючи моєї руки.

— Чудова ідея, — відповідаю й усміхаюся, намагаючись приховати хвилювання. — Мені, до речі, винні одну безкоштовну. Але я не впевнена, що ресторан ще досі працює.

— Працює, — впевнено каже Еван, притягуючи мене трохи ближче. — Аж до дванадцятої.

Двері, що ведуть на дах, зачиняються за нами, опиняємося в напівтемряві. Боюся оступитися й сильніше стискаю руку чоловіка. Той миттєво обіймає мене за талію, притискаючи до себе. Його пальці ніжно погладжують шкіру. Цей жест такий заспокійливий і особистий, що я буквально-таки тану. Відчуваю кожен сантиметр його тіла, притиснутого до мого, і це одночасно лякає й збуджує.

Може, все ж таки не варто було переходити цю межу? Я й досі майже нічого не знаю про нього. Хоча, може, краще й не варто. Сонце, море й неймовірний чоловік поруч. От що мені ще треба, га?

Тяжко зітхаю. Чудово розумію, що насправді сильно боюся закохатися. Я не з тих людей, хто може от так просто зблизитися з людиною, а потім поїхати додому й забути про неї назавжди. Для мене важливі почуття. А те, що зараз відбувається між нами, схоже на початок чогось незворотного.

Мама б знову сказала, що я аж надто серйозна й перебірлива...

Пискіт ліфту вириває мене з роздумів. Заходимо до тісної кабіни, Еван натискає на кнопку першого поверху. Двері плавно зачиняються, й ліфт повзе вниз із швидкістю равлика. У такому обмеженому просторі присутність цього магнетичного чоловіка стає ще відчутнішою. Запах його одеколону огортає мене, а тепло тіла поруч змушує забути про все.

— У тебе гарні очі, — раптом мовить Еван, його пальці ніжно гладять мою шкіру. Так і стоїмо, тримаючись за руки, а він не зводить з мене погляду. — Такі глибокі, але сумні. Чесно кажучи, я бачу в них себе...

Чоловік обриває думку, явно недомовляючи до кінця. На його обличчі відображається справжня боротьба. Таке враження, що Еван хоче про щось розповісти, відкритися, але сумнівається.

Та я не буду тиснути. Сама чудово знаю, як це може бути неприємно, коли тебе намагаються вивернути навиворіт. Замість цього роблю крок ближче, скорочуючи й без того мізерну відстань між нами.

Деякі секрети краще залишити в таємниці...

— Дякую, — кажу ледь чутно. Моє дихання прискорюється, коли помічаю, як темнішають його очі. — Мама каже, що вони не завжди були сумними.

На якийсь момент між нами зависає тиша. Починаю розуміти, що Еван, скоріше за все, теж має якийсь не надто приємний багаж колишніх стосунків за плечима. А це щось таке, що краще не чіпати... Принаймні зараз.

В голові знову спливають його слова...

«Бувають і більш проблемні...»

Що саме він мав на увазі?

До горла підкочує неприємний клубок, нетерплячість боляче б'є по нервах. Та я не повинна тиснути. Просто будемо розвивати наші стосунки поступово, без поспіху.