Розділ 8

   Влад трохи почекав, невдовзі побачив, що до під’їзду Аріни підкотив величезний, чорний джип. Суворий, як військовий. З нього вийшов здоровенний мужик років 45 на вигляд, або й більше. Схожий на якогось важкоатлета. Хлопець завмер, коли побачив, що до того амбала підходить Аріна. Мовчки скоса глянула на нього. Таким колючим, строгим поглядом, як тільки вона вміє.

   Аж серце стиснулося, коли дівчина сіла в той джип і поїхала.

− От, трясця! Це що ж таке?! Невже пацієнт? — сердито прошипів сам до себе.

   Цілий вечір місця собі не знаходив. Ходив, як варений. Чомусь так пекло, не міг заспокоїтися. Навіть пішов позаймався на тренажерах, щоб якось зігнати напругу. Потім поплавав. Але це не дуже сподобалося, бо тепер у басейні постійно пригадувалася Аріна. Просто жах! Де не глянув, скрізь ввижалася спокуслива фігурка тієї впертої лікарки. Її чудова посмішка. От же... Що вона собі думає?! Ніяких чоловіків?! Маячня!

   Вирішив, що мусить вивести її на чисту воду. Принаймні, дізнатися, чи дійсно вона казала правду, чи кар’єра — тільки відмовка, а насправді має якогось мужика, але чомусь не хоче зізнаватися. Хтозна... Може тому, що набагато старший? Або якийсь бандит? Ох... Пані костоправ, як же з вами непросто... Але, нічого...

    Влад не витримав, подзвонив до друга, запросив до себе. Не хотів бути сам. Тимур охоче приїхав, бо теж не мав що робити. Жінка з дитиною поїхала відвідати батьків, залишився сам. Хлопці допізна сиділи. Трохи поплавали в басейні, трохи просто теревенили за пивом.

   Якось Тимур згадав про ту масажистку, що тоді Влад запитував про неї. Хлопець розповів йому, що почав спілкуватися з Аріною. Що вона виявилася дуже вправною лікаркою, внучкою відомого костоправа, який колись поміг йому. А ще, до лиха привабливою дівчиною. І про те, що відмовилася з ним зустрічатися. А далі поділився роздумами про ту її поїздку на джипі.

− Знаєш, вже всяке в голову лізе. Чогось не віриться, що вона поїхала до пацієнта. Неділя, вечір, нагода відпочити. Мене послала, а з тим буйволом кудись поперлася. Щось тут нечисте, — роздумував вголос. Його так це гризло, що не міг заспокоїтися.

   Тимур запитав:

− А, як вона була одягнена? Як на роботу, чи на... Гм... Щось інше. З сумкою?

   Миронюк закотив очі, напружуючи пам’ять. Сьорбнув пива.

− Ну-у... Одягнена була в свій звичний прикид: прості штани, футболка, спортивні босоніжки. І... Так, сумка була. Та, з якою до мене приїздила на масаж, — відповів. Аж всміхнувся. Осяяло.

− Слухай, добре, що ти прийшов. Дві голови краще, — хихикнув. — Я чомусь і не думав про те. А, дійсно, вигляд вона мала, як на роботу, а не побачення.

   Тимур всміхнувся.

− Ну, от бачиш. Може ти даремно себе накручуєш. Може бути, що це якийсь крутий пацієнт, якому вона не може відмовити, бо дуже щедро платить. Хтозна...

− Може... — задумався Влад.

− А, якщо її версія про кар’єру — правда, то це... — всміхнувся, підморгнув, — Найлегше, що можна змінити. Головне, не дати їй спокою. Повір, нікуди вона не дінеться. Якщо захоче бути з тобою, знайде час.

   Хлопець задоволено прицмокнув, трохи заспокоївся. Почав обдумувати, що робити з Аріною далі. Ще трохи сиділи в кабінеті, балакали про різне, жартували. Тимур знічев’я зиркнув на письмовий стіл Влада. Побачив там папери, на який було написано про якийсь засіб від целюліту. Яскраві фото. Засміявся:

− Це, що? Твоя нова тактика завоювання дівчат? Будеш зад мастити всякими мазями? Щоб був спокусливіший?

   Влад зареготав, аж почервонів.

−  Та, ні! То Віка принесла. Вічно морочить одне місце всякими...

− Що вона хоче? Щоб ти її намазав?

− Ні. Та, ти ж її знаєш, останнім часом помішалася на тому всьому. Не вилазить з салонів краси, фітнес залів, всяких курсів типу: «Як стати найсексуальнішою?» Купила якийсь дорогущий засіб, а він мало того, що не поміг, ще й нашкодив. Якесь оніміння шкіри пішло в тих місцях, де мазала. Сухість. Одним словом... Жертва реклами.

− От капут... І до чого тут ти?

− Ну, як до чого? Щоб не розслаблявся, — іронічно хихикнув. — Вона хоче вибити відшкодування з тої фірми, я маю помогти.

− Ой... Ну, то вже... — крутнув головою Тимур. — Поможеш?

− Та, я дав завдання нашому юристові. Хай розрулить. Ну, що вже зробиш з тим чудом малим? Вона ж не дасть спокою. А тим більше, що зла на мене за ту масажистку.

− Що? Віка вже знає? — підняв чорні брови Тимур. Засміявся, здогадуючись, чим то пахне. 

− Ой... Не питай, — зітхнув Влад. — Тут таке було...

   Друг прицмокнув, крутнув головою.

− Так-так... Ця «сестричка» тобі не дасть женитися. Треба щось з тим вигадати. Бо ж вона так і буде крутитися біля тебе, як сторожовий пес.

− Ага, маєш ідеї?

− Є одна. Не знаю, чи схвалиш, бо... То таке... — похитав головою, вагаючись, чи розповідати.

− Що? Та кажи вже, яка є.

− Просто, якщо піде щось не так, красуня твоя силіконова може бути в глибокій... Гм... Ну, ти розумієш.