Розділ 25

-Що? Артем, ти одружений? І ти…,- Кіра щосили дала ляпас Артемові,- та як ти можеш…

-Як ти можеш бити мого чоловіка,- Віра підбігла і стала між ними.

-А ну, припинили,- крикнув Артем потираючи щоку,- якщо Кіра дала мені ляпас отож є за що. Вибач мені Кіро, не хотів тебе дурити…

-Це ти у мене повинен просити вибачення,-Віра розлючено дивилася на свого чоловіка,-зраджуєш мені з нею.

-Я тобі не зраджував і не думав цього робити Вірунчик,- почав виправдовуватися Артем перед своєю дружиною,- коли я побачив Кіру, нахлинули спогади минулого і невидима сила потягнула нас один до одного.

-Ти говори тільки за себе, бо мене ніяка невидима сила до тебе не тягнула,- Кіра відійшла нарешті від  неочікуваного, усвідомлюючи те, що зараз тут відбувається.

-Ти що її ще й досі кохаєш? Хочеш до неї повернутися?- Віра ніяк не могла заспокоїтися.

-Вірунчик я кохаю тебе і хочу бути тільки з тобою. До речі, Кіра теж заміжня. І ти не повіреш, коли я скажу, що вона дружина мого брата,- Артем був задоволений собою, бо йому здалося, що він зумів заспокоїти Віру.

-Дружина Тимура?- Віра не довірливо подивилася на свою колишню кращу подругу.

-А ось і Тимур, якраз вчасно,- Артем побачив свого брата, який зайшов до готелю з букетом ромашок,- мій брат майже щодня дарує ромашки своїй дружині. Один вже стоїть у вазі, а сьогодні новий приніс.

-Тимур,- звернулася Віра до нього,- а чи ти знаєш, що твоя дружина зраджує тебе з моїм чоловіком?

-Віра, які ти нісенітниці зараз верзеш,- обурилася Кіра,- я нікому ні з ким не зраджую. Я взагалі…

-Я довіряю своїй дружині,- Тимур перебив Кіру, бо зрозумів, що вона намагалася далі сказати, а йому б хотілося щоб Віра не сумнівалася у правоті слів Артема,- і переконаний, що твої звинувачення є недоречними. Ти мабуть щось не так зрозуміла.

-І я ж  про те Вірунчик, що ти не так все зрозуміла,- Артем хотів обійняти її та вона відступилася.

-А що ти скажеш на те Тимур, що коли я зайшла до готелю то побачила, як вони цілувалися,- Віра ще виглядала роздратовано,- і якби я їм не завадила, то вони продовжили прямо тут за стійкою рецепції.

-У тебе занадто бурхлива фантазія,- Артем почав нервувати.- Чого ти зараз намагаєшся досягти? Хочеш розлучення? Що ж пішли напишемо заяву.

-Ну, що ти коханий,- почувши це Віра відразу змінила свій тон і тепер вона хотіла обійняти його та він демонстративно відійшов вдаючи образу,- я тобі вірю. Якщо ти запевняєш, що між вами нічого не було, то так воно і є.

-Може разом присядемо та вип’ємо кави,- запропонував Тимур протягуючи Кірі букет квітів та намагаючись було поцілувати її та вона відвернулася.- Щось не так люба?

-Все так, але я кави пити ні з ким не хочу,- Кіра прямо висмикнула ромашки із рук Тимура.

-А ти Тимур я бачу зовсім не ревнивий,- замітила Віра вже обіймаючи Артема.

-Я ж сказав, що довіряю своїй дружині.

-Доброго дня,- до холу увійшла Валентина Федорівна,- рада усіх бачити.

-Мамо, Тимур приїхав за раніш,- Кіра підморгнула матері даючи зрозуміти, що гра вже розпочалася.

-Яка я рада тебе бачити любий зятю,- Валентина Федорівна відразу увійшла у роль тещі і підійшла, обійняла та поцілувала Тимура роздивляючись його.

-Я теж радий знову вас бачити Валентино Федорівно. Гарно виглядаєте,- Тимур проявив галантність посміхаючись до жінки, вдаючи, що вони вже давно знайомі,- дякую, що підтримуєте мене.

-Ми як одна велика родина повинні завжди підтримувати один одного. Пропоную присісти та попити кави. Кіро, доню попроси, щоб приготували каву. А ми давайте все ж присядемо на дивані та зачекаємо наш напій, поговоримо,- Валентина Федорівна чудово справлялася зі своєю роллю.

  Кіра продовжувала мовчати намагаючись утихомирити емоції, які прямо бушували у неї всередині, подумки дякуючи мамі за її підтримку і уміння володіти ситуацією. Зараз Кіра і не знала, що її найбільше дратувало чи Артем, який не тільки нахабно приставав до неї, але ще й приховав той факт, що одружений. Одружений на тій самій Вірі з якою колись зраджував їй самій. Чи Тимур, зі своїми забаганками. Їй хотілося побути на самоті, хотілося розібратися у собі, заспокоїтися. Налаштуватися на відкриття готелю, а не на гру фіктивної дружини.

  Обвела поглядом усіх присутніх, які пили каву та мило спілкувалися. Що не говори, а мама у неї майстер об’єднувати людей і тримати все під контролем. Аби зараз тут не було Віри, то і не довелося вже сьогодні розігрувати виставу дружньої родини. Віра, як багато дитячих спогадів пов’язано саме з нею, подумала Кіра. І як шкода, що їхня дружба зіпсувалася в одну мить. Та й ще із-за чоловіка.

  Віра, таких років як і сама Кіра, і зростом однакові і, колись зачіски носили однакові. Багато хто вважав, що вони сестри, бо так були схожі між собою. Та зараз Віра перефарбувалася у чорний колір та підстриглася під каре. А що їй пасує нова зачіска, подумала Кіра. А чи змогли б вони помиритися? А чи змогла б вона пробачити подрузі те, що та відбила у неї нареченого? Артема ж пробачила і зараз вже майже на нього не ображалася за його нахабність. Подумала про те, що Артем хотів зрадити свою дружину з нею, Кірою. Вона посміхнулася сховавши посмішку за чашечкою кави. Вони ніби з Вірою помінялися ролями. Але все ж чи змогла б вона їй пробачити? Раніше ні, але зараз так. І не проти б знову дружити, як і колись. Сходили б разом на пляж, по засмагали б розповідаючи одна одній новини кожен із свого життя. Навчилися б знову довіряти одна одній. Та мабуть Віра цього не хоче, вирішила Кіра. Бо навіть зараз, намагається зашкодити їй. Хотіла посварити її з Тимуром, бо не встиг він зайти до готелю, так вона відразу кинулася йому розповідати про вигадану зраду.

-Про що там замріялася?- запитав Тимур.

-Це не важливо, немає значення…,- Кіра відігнала від себе думки та приєдналася до бесіди.

  Вже потім, коли Артем з Вірою пішли Валентина Федорівна сказала Тимурові: