Розділ 24

-Коли планують приїжджати тітка Люба та Оля?- запитала Кіра у Тимура.

-Приїдуть не тільки вони, а й Бед і Люся, а також Ніколь та Пітер,- відповів Тимур,- до речі, Ніколь з Пітером ще не розписалися. Навіщо вона тягне?

-А ти ніби не розумієш чи як? Вона не втрачає надії повернути тебе,- посміхнулася нервово Кіра свідомо сприймаючи те, що їй все ж доведеться знову зіграти роль фіктивної дружини,- отож, без мене тобі ніяк.

-Виходить так. І тому ми повинні знову одружитися,- Тимур наповал шокував Кіру,- і зробимо це негайно, тобто, можна вже завтра. Бо вони ось-ось повинні приїхати. А також я їм розповів, що ти відкриваєш свій власний мініготель у своєму рідному місті. І вони виявили бажання побачити його на власні очі. А я їм запропонував заселитися у нього. Вони залюбки погодилися. Мої рідні просто в захваті від того, що поруч з готелем протікає річка, бо хочуть скупатися у ній та позасмагати на пляжі. Переконаний, природа, що навкруги їх зачарує і вони не залишаться байдужими. Тому вважай, що номера твого мініготелю вже заброньовані. До речі, з Артемом я теж переговорив і він не проти всього цього. Тобто, він не буде говорити лишнього.

-Ти все розпланував, навіть не питаючи мене, чи згодна я. Та зараз це вже не важливо… Я не проти, щоб вони заселилися і не проти, знову зіграти роль твоєї фіктивної дружини. Але я категорично проти за тебе виходити заміж,- Кіра дійсно не розуміла навіщо знову офіційно розписуватися.

-Я хочу з тобою по-справжньому одружитися і не заради когось. Я хочу, щоб ми були справжнім подружжям і прожили довге та щасливе життя,- Тимур повернувся до неї та поклав свою руку їй на коліно,- я щодня про тебе думаю, а також щодня шкодую, що розлучився з тобою.

-Мені важко тобі вірити,- Кіра вирішила бути відвертою, але його дотик ніби струмом пройшовся по її тілі змушуючи серце прискорити ритм,- і прибери, будь ласка, руку.

-Ти мене ніби магнітом притягуєш,- його рука ковзнула їй під сукню торкаючись трусиків,- я готовий щодня просити у тебе вибачення, тільки не відштовхуй мене.

-Тимур припини,- Кіра закусила нижню губу намагаючись подавити збудження, яка він викликав у неї,- нас можуть побачити.

-Нас ніхто не бачить, бо скло у моїй машині тоноване і через нього абсолютно нічого не видно,- Тимур нахилився до неї та поцілував у губи.

І вона була не проти, хоч подумки й була налаштована не допускати цього. Та не змогла опиратися своїм бажанням, спокусі. Це брало верх над її думками. Уперлася у спинку пасажирського сидіння намагаючись ще взяти над собою контроль та відчинити дверцята автомобіля, щоб вислизнути з салону. Та руки відмовлялися виконувати накази її розуму. Тимур вже не міг зупинитися, а ще сильніше хотів її. І ось, вона відчула його губи на своєї шиї, а рука ще нахабніше продовжувала пестити її стегна.

-Тимур, нам треба зупинитися,- нарешті прошептала вона.

-Невже ти хочеш зупинитися?- перепитав він.- Ну, якщо ти так хочеш, то я зупиняюся.

І він за мить відірвався від неї поклавши свої руки на кермо намагаючись вирівняти подих. Щойно він припинив свої пестощі відірвавшись від неї, то вона відразу пошкодувала, що попросила його зупинитися. Її тіло вже палало пристрастю, бажанням віддатися йому. Кіра заплющила очі намагаючись подавити в собі цей спалах та це виявилося сильніше за неї. І вона повернулася до нього, щоб обійняти, а потім сісти йому на коліна… Та не встигла, бо у бокове скло постукали та попросили від’їхати. Звільнити місце, щоб змогла проїхати вантажівка, водій якої ще хвилину назад почав сигналити та вони на нього не звернули уваги.

-Мені треба йти,- Кіра скористалася цим моментом і швидко покинула машину Тимура, який незадоволено кинув погляд на водія, який їм завадив.

До відкриття мініготелю залишалися лічені дні. А також до приїзду гостей із Франції.

-Початок липня для нас стане грандіозною подією,- сказала задоволено Валентина Федорівна своїй донці,- сподіваюся Тимур Андрійович теж буде, бо хочу нарешті познайомитися з людиною, яка зробила такий щедрий дарунок моїй донці.

-У тебе мамо буде така можливість. Я тобі повинна дещо розповісти, але обіцяй все сприймати спокійно,- Кіра запропонувала мамі присісти на м’який, темно-коричневий диван, який ще вчора поставили у холі готелю,- пам’ятаєш, я говорила, що до нас приїдуть гості із-за кордону і вони-то і стануть першими нашими постояльцями.

-І…,- Валентина Федорівна осмикнула свою чорну спідницю та поправила синю блузу нервово очікуючи, на якусь неприємну новину.

-Це рідні Тимура, перед якими я вже грала роль фіктивної дружини.

-Отож він хоче, щоб ти знову зіграла цю роль,- здогадалася Валентина Федорівна,- треба так треба. А з батьком я сама переговорю. Розповім йому, що до чого і поясню, як необхідно себе поводить. Звісно, спочатку він все прийме в багнети та потім охолоне. Одним словом, за нього не думай, бо я про це подбаю. І ми гідно відіграємо роль фіктивних сватів. А чому вони вирішили приїхати?

-Тебе мамо це теж здивує,- Кіра ніяк не наважувалася сказати головного.- Пам’ятаєш Артема? Ну, того самого Артема з яким я колись зустрічалася і ми навіть збиралися одружитися.

-Він мені та твоєму батькові дуже подобався, шкода, що у вас не склалося. Бо я весь час була переконана, що він буде хорошим зятем. Але до чого тут Артем?

-Він брат Тимура. У них один батько, який вже помер,- Кіра з полегшенням видихнула нарешті сказавши це.

-Андрій Миронович чи що?- Валентина Федорівна не стала приховувала своє здивування.- Оце так новина.

-Тимур усе своє життя не знав свого рідного батька і так і не встиг його впізнати, бо той помер. Але брата свого він знайшов і розповів про нього своїм рідним. Отож, вони приїдуть, щоб познайомитися з ним. Насамперед і найбільш з Артемом хоче побачитися їхня сестра Оля. Про яку я тобі вже розповідала, і з якою я підтримую дружні стосунки. Приїде також син Тимура зі своєю дівчиною, ну звичайно і тітка Люба, бо вона Олю нізащо не відпустить у таку далеку дорогу. Але крім них, приїде ще колишня Тимурова дружина зі своїм нареченим. От для неї-то, тобто для своєї колишньої дружини Тимур і хоче бути одруженим.

-Але чому?- Валентина Федорівна ніяк не могла зрозуміти цього,- хай тоді-то Тимур виконував прохання свого дідуся. А для колишньої дружини навіщо йому розігрувати цю виставу?

-Бо Ніколь ніяк не може змиритися з тим, що вони розлучилися і мріє повернути Тимура, не зважаючи на те, що має нареченого,- Кіра сподівалася, що все правильно пояснила і мама її зрозуміла,- а так Тимур одружений…

-Це ж смішно. Тимур відгороджується від неї одруженням на іншій. Кіро, це маячня. Хіба він не може чітко дати колишній дружині зрозуміти, що у неї немає шансів бути з ним. Може, і якби захотів, то так би вже давно зробив. Але він цього не робить, бо йому це подобається, свого роду розважається чоловік. Кайфує,- Валентина Федорівна засміялася,- знайшов собі розвагу. Та ми повинні робити так, як каже нас любий Тимур Андрійович, бо цим готелем ми завдячуємо саме йому. І якщо він сказав підіграти йому, то ми підіграємо. Дамо їм можливість повеселитися.

-Мамо, ти мене дивуєш своїм міркуванням. Я то про це жодного разу не подумала,- Кіра по новому подивилася на цю ситуацію,- а ще Тимур запропонував мені вийти знову за нього заміж. Знову розписатися. Думаєш грається зі мною? Розважається?

-Щоб розіграти виставу перед рідними не обов’язково узаконювати стосунки,- Валентина Федорівна підвелася, щоб йти,- може він тебе і справді кохає доню, тільки чому він тоді не може по нормальному запропонувати тобі свою руку і серце. Оце вже питання на яке важко відповісти. Що йому не дає вільно насолоджуватися стосунками й не морочити голову тобі. Але ти на відміну від нього повинна вирішити, чи хочеш ти бути по-справжньому з цим чоловіком не зважаючи на всі його, скажемо так заморочки, та не визначеність. Чи віриш ти в його кохання, чи все-таки думаєш, що він грається та використовує у своїх цілях і розраховується за це хорошими подарунками. Мені шкода твоїх почуттів. Ти знову не в того закохалася. Та ти доню розумна, сильна і я впевнена, що ти приймеш правильне рішення. Ну, а ми завжди тебе підтримаємо у будь-чому. Я вже піду, хочу ще обійти всі номера, перевірити чи все там на своїх місцях.

Ця розмова з мамою дала можливість Кірі по-іншому замислитися над поведінкою Тимура. Тепер стояло питання чи зможе вона вірити Тимурові, вірити у те, що він кохає її, а не розважається. А може і справді розважається і якщо це так, то їм не бути разом. Звісно на цей раз їй все-таки доведеться зіграти роль його дружини, але це буде востаннє. Після цього вона не буде йому нічого більше винна і не буде більше звертатися до нього за допомогою. Гру буду закінчено і кожен буде жити своїм життям. А чи зможе вона так, коли кохає його і готова сприймати усе як є? Чи зможе вона ні в чому не розбиратися? Кіра хотіла, щоб він щиро відповів на її почуття, без будь-якої гри.

Кіра підійшла до рецепції, провела рукою по дубовій стійкі. За якою вона вже через пару днів сидітиме та прийматиме клієнтів, які будуть бронювати номера. Як все добре складається у готелі. Її батько Віталій Тимофійович, одужав і взяв на себе відповідальність дбати про безпеку мініготелю, а також контролювати господарські роботи. Для цього у помічники йому найняли сантехніка. А також двірника, який зобов’язувався прибирати не тільки територію навкруги готелю від сміття, а й господарські майданчики. А її мама Валентина Федорівна, буде дбати про чистоту номерів, а також забезпечувати постояльців сніданком. Для цього найняли їй у помічниці покоївку та кухарку. Ну, а вона, Кіра, подбає про документацію та буде вирішувати всі керуючи питання в цілому. Звісно про швейцара теж не забули. Віталій Тимофійович на його місце порадив Костю, сина свого знайомого. Енергійного та життєрадісного хлопця, який радо був виконувати всі побажання господарів.

-Кіро Віталіївно, до вас прийшли та наполягають на зустрічі,- повідомив Костя.- Що їм відповісти?

-Добре, хай проходять,- кивнула головою у знак згоди навіть не питаючи хто це.

Це був Артем, який прийшов знову побачити Кіру та приніс їй букет ромашок.

-А тут гарно, все зроблено зі смаком. Не вистачає квітів, твоїх улюблених ромашок,- Артем зайшов за стійку рецепції та протягнув Кірі букет.

-Артем навіщо ти прийшов? -Кіра встала з крісла взявши з рук хлопця квіти.- Відкриття через два дні й твої рідні теж приїдуть через два дні. Тоді б і прийшов би.

-А мені захотілося прийти поки ще немає нікого, щоб поговорити з тобою на одинці,- Артем підійшов ближче до Кіри,- тільки не кажи, що не рада мене бачити.

-Я рада тебе бачити, але говорити нам немає про що. Впевнена, що ти з Тимуром вже все обговорили й ти знаєш, що до чого.

-Весело буде, це вже точно. Але якщо чесно, я буду радий познайомитися зі своєю сестрою та своїм племінником. Та й на колишню дружину Тимура теж не проти подивитися. Головне не переплутати де колишня, а де теперішня,- посміхнувся Артем.- Як ти могла в таке вплутатися?

-Так вийшло,- коротко відповіла,- Оля, твоя сестра чудова дівчина, ми з нею подруги.

-Але не зважаючи на це, ні вона і ніхто інший не знає, що ти й мій братик фіктивна пара. А я навіть радий цьому.

-Чому ти радий?- та Кіра розуміла його натяк.

-Кіро, я тебе і зараз кохаю,- Артем обійняв її так швидко, що вона навіть не зрозуміла, як опинилася у його обіймах,- і я хочу тебе дівчинко, хочу, щоб ти як і раніше віддавалася мені при кожній нашій зустрічі. Ти ж пам’ятаєш як добре нам було разом?

І Артем поцілував Кіру наполегливо розкриваючи її вуста ще міцніше притискаючи до себе. Та вона тільки-но хотіла відштовхнути його від себе, як почула голос своєї колишньої подруги Віри.

-Та як ти смієш цілуватися з моїм чоловіком…