Розділ 16

-А хто така Кеті? Чомусь я ніяк її не пригадую,- знизила плечима Оля.- А ти знаєш хто вона така?

-Вони ніби вчилися разом в одному університеті,- Кіра не зводила очей з Тимура та Кеті, які стояли неподалік та мило спілкувалися.

А потім Кеті взяла під руку Тимура і вони пішли, так і не помітивши, що за ними слідкують.

-А пішли за ними,- запропонувала раптом Оля, - дізнаємося більше і тобі буде легше.

-А мені й неважко,- заперечила Кіра,- я довіряю своєму чоловікові. Я впевнена, що це просто ділова зустріч і нічого більше. А може вони взагалі випадково зустрілися…

-Ну, от напевне і дізнаємося, яка у них там зустріч,- Оля потягнула Кіру за руку, намагаючись зрушити з місця,- пішли, бо загубимо їх. Ну, якщо ти зовсім не хочеш, то не будемо. Я взагалі не повинна лізти у ваші стосунки.

-Пішли,- ревнощі змусили Кіру погодитися з Олею,- та вони нас не повинні помітити, бо потім скандалу з Тимуром ніяк не уникнути.

-Ми будемо обережними.

Тимур разом з Кеті зайшли до кафе, яке було переповнене туристами. Та вільний столик все ж знайшовся. Вони замовили кави та тістечок, продовжуючи, як здавалося Кірі приємне спілкування.

-Дивись, у кутку звільняється столик. Тож давай туди,- смикнула Оля Кіру,- теж кави поп’ємо.

-А може підемо звідси, поки вони нас не помітили,- Кіра хвилювалася.

-Сідай,- Оля вперто продовжувала наполягати на своєму.

-Добре, тільки перестань мене весь час смикати,- Кіра сіла за столик,- я ще ніколи ні за ким не стежила. Це безглузда ідея, не треба нам було цього робити.

-Заспокойся ти нарешті,- Оля зробила замовлення,- Тимур ще той мачо. Вибач, мабуть, тобі неприємно. Ну звісно, що неприємно бачити свого чоловіка з іншою. Та краще знати правду чим бути обманутою.

-Олю, для тебе це як розвага, а для мене це…,- Кіра завмерла, бо Тимур їх помітив та підвівшись із-за свого столика, попрямував до них,- мені кінець…

-Яка несподіванка,- намагаючись приховати свій гнів за посмішкою, Тимур уважно подивився на Кіру, яку кинуло в жар.- Стежиш за мною?

-Ми у місті в справах,- поспішила відповісти Оля,- я попросила Кіру поїхати зі мною і вона люб’язно погодилася скласти мені компанію. А зараз ми зайшли до цього кафе випити кави та обговорити деякі плани. Були здивовані тебе тут побачити та ще й не самого.

-Пішли за мій столик, посидимо разом,- Тимур майже повірив Олі.

-Не будемо вам заважати…,- сказала Кіра опановуючи себе,- побачимося вдома.

-Заважати? Чому заважати?- перепитав Тимур, якого ця відмова почала дратувати.

-Добрий день,- до них підійшла Кеті та привіталася англійською,- Кіра, оце так сюрприз, бо Тимур казав, що ти вдома з дідусем.

-А що ще казав Тимур?- це питання якось само вирвалося з вуст Кіри.

-Тобі що повністю треба переповідати про що ми говорили?- Тимур перейшов на підвищений тон.

-Не стійте, а сідайте за наш столик, разом кави поп’ємо,- запропонувала Оля, якій зробилося незручно дивлячись на те, як почав злиться Тимур.

-Ми негайно їдемо додому. Кеті вибач мені, але нашу розмову ми продовжимо наступного разу,- Тимур посміхнувся переводячи погляд з Кіри на Кеті.

-Не треба нічого переносити на наступний раз,- Кіра сама дивувалася своїй сміливості,- ми з Олею підемо, а ви продовжуйте спілкування. Олю, пішли.

-Буде так, як я сказав. П’єр чекає у машині по інший бік дороги. То йдіть сідайте до неї, а я проведу Кеті,- наказав Тимур дівчатам.- Ви що не чули, що я сказав?

-Вже йдемо,- Оля швидко підвелася із-за столика,- тільки не треба так лютувати. Кіро пішли.

-А я може хочу допити свою каву,- Кіра продовжувала впиратися відвернувшись від Тимура.

-Дружина повинна слухатися свого чоловіка,- Тимур наполягав на своєму,- якщо хочеш мені влаштувати скандал, то зробиш це вдома. Чи тобі подобається це робити на людях?

-Я взагалі не люблю скандалів,- Кіра все ж підвелася та одягла куртку,- їдемо.

-Кіро,- Тимур взяв дружину під лікоть та нахилився до її вуха,- ти чудово граєш роль дружини, але це вже занадто.

-А я то гадала… Не важливо,- Кіра подавила сльози,- вибач, що переборщила. За то люди вже напевне повірили у наші так звані стосунки.

Кіра висмикнула свій лікоть та пішла на вихід вслід за Олею до припаркованої машини. Вони мовчки сіли до салону.

-Це моя вина, що ти посварилася з Тимуром,- сказала Оля,- не треба мені було наполягати на своєму. Варто було піти на автобусну зупинку та поїхати додому.

-Не треба винити себе. Це я, мабуть, занадто загралася.

-У чому загралася?- незрозуміла Оля.

-Не звертай уваги. Через нервову напругу геть не розумію, що говорю,- Кіра подивилася на Олю,- ми з Тимуром поговоримо і все буде добре. Головне, що ти сьогодні зробила великий крок. Я вірю, що у тебе буде все гаразд і твоє життя зміниться у кращий бік. І ти нарешті станеш сильною та незалежною жінкою.

-Це моя мета, стати самостійною. Кіро ще раз дякую тобі за те, що ти зі мною,- Оля обійняла Кіру.

-Будь ласка,- відповіла Кіра спостерігаючи через бокове скло, як Тимур поцілував Кеті на прощання в щоку.

Подумала, аби їх тут не було, то беззаперечно поцілував би він Кеті у губи, а не в щоку, демонструючи дружні стосунки. А може не тільки поцілував, а повів би у готельний номер. Кіра намагалася про це не думати, не давати можливість цій фантазії повністю захопити її мозок. Дивно якось, учора Тимур був такий ніжний з Ніколь, а сьогодні з Кеті. А її Кіру взагалі почав ігнорувати.

Тимур мовчки сів до салону на переднє сидіння біля водія і вони поїхали до провінції. Ніхто не наважувався завести перший розмову, усі були напружені. Час від часу Тимур поглядав на Кіру через дзеркало заднього бачення, а вона, коли це помічала намагалася відвернутися, щоб не зустрітися з ним поглядом. Водночас відчувала і злість, і страх. Злість, тому що він ніби дав їй зрозуміти, що вона йому подобається, що відчуває до неї пристрасть, а насправді це була єдина мить, одна ніч. Переспав з нею один раз і більше не хоче її. Не відчуває до неї більше нічого… А страх перед ним, а точніше перед його гнівом, який він виплесне на неї, щойно вони залишаться на одинці.

Зайшовши до будинку Тимур наказав Кірі йти до їхньої кімнати та чекати на нього там. Кіра не стала цікавитися куди піде він. Мабуть, поспілкується ще мило з Ніколь, яка зустріла їх біля порога і навіть обійняла Тимура. Та головне, що він зовсім не був проти, а навпаки обійняв її взаємно і навіть теж поцілував у щоку. Аби Ніколь знала, що вона не єдина, яку він сьогодні обіймав та цілував. Мабуть, Ніколь гадає, що знову цікава йому і що у неї з’явився шанс повернути свого колишнього чоловіка. Бо так помітно по ній, що вона хоче цього. А як же Пітер, той чоловік за якого вона збирається заміж? Кіра лягла на ліжко продовжуючи розмірковувати над цим. Ніколь ще кохає Тимура, а збирається заміж за Пітера, бо розуміє, що залишиться сама. Кіра посміхнулася, Ніколь, Кеті й вона сама, всі хочуть бути з Тимуром. Тільки питання в тому, з ким хоче бути сам Тимур. Кого вибере він? А може він нікого не вибере, може ні з ким із них трьох не хоче бути. Пограється з ними трьома і на цьому все.

Двері до кімнати відчинилися і Кіра підвелася, встала і знову сіла на ліжко. Опустила очі, не наважилася подивитися на нього. Була готовою до скандалу. Вирішила тихо все вислуховувати і з усім погоджуватися. А що вона може вдіяти? У них фіктивні стосунки й треба з цим змиритися.

-У яких справах ти з Ольгою була у місті?- запитав Тимур сідаючи поруч з нею.

-Я просто супроводжувала Ольгу,- Кірі не хотілося розкривати справжню причину, адже про це повинна розповідати не вона, бо це не її таємниця,- якщо хочеш детальніше про це дізнатися, то розпитай про це безпосередньо свою двоюрідну сестру.

-Відколи це ви з нею стали такими подругами?- голос Тимура звучав незадоволено.

-З першого дня,- відповіла Кіра.

-А може ти так говориш, бо насправді ніяких справ у вас не було і ви просто стежили за мною,- продовжував допит Тимур.

-Навіщо мені стежити за тобою,- не витримала врешті-решт Кіра і обурено майже крикнула на нього зіскочила з ліжка.

-А може ти мене ревнуєш, от і стежиш,- Тимур теж встав і підійшов до Кіри.

-Між нами не ті стосунки, щоб ревнувати,- вона відступилася від нього на крок назад,- я чудово пам’ятаю, чому я тут.

-Вибач мені,- Тимур враз змінив тон свого голосу, чим здивував її, - я не хотів тебе ображати.

-Просити вибачення за ніч проведену разом?- Кіра подивилася йому прямо в очі стискаючи свої пальці у кулаки.

-Я прошу вибачення за те, що дозволив собі бути занадто уважним до інших жінок. Та ще у твоїй присутності,- Тимур хотів доторкнутися до її обличчя та вона відвернулася,- що Ніколь, що Кеті мені їх шкода. Я намагався їх заспокоїти, якось втішити, але на цьому все. Вони у мене не викликають тих емоцій, які викликаєш ти.

-А які емоції я у тебе викликаю?- наважилася запитати трохи заспокоївшись.

-Ти мене бентежиш, дратуєш…

-Тепер зрозуміло,- перебила Кіра знову на крок відступивши, а Тимур знову в притул підійшов до неї,- вони викликають у тебе жалість, а я роздратування.

-Ти викликаєш не тільки роздратування, а й бажання… бажання кохати тебе. Кіро, я хочу тільки тебе. І ніяка Ніколь, і ніяка Кеті мені не потрібні,- Тимур обійняв її за талію притискаючи міцно до себе,- Кіро я кохаю тебе і хочу тільки тебе одну.

-Тимур ти суперечиш сам собі,- її чомусь важко було вірити йому і вона хотіла вислизнути з його обіймів та він не відпускав,- ще нещодавно в кафе ти нагадав, що ми ніби гарна фіктивна пара. Що я добре граю…

-Кіро, ти чуєш, що я тобі кажу. А я кажу, що кохаю тебе. Мої слова в кафе були необдумані. Я тоді був на емоціях,- Тимур винувато опустив очі, а потім різко поцілував її не даючи їй можливості відвернутися.

-Тимур,- Кіра все-таки вирвалася з його обіймів відштовхуючи його кулаками,- не треба. Я тебе теж кохаю, але не можу…

-Чому не можеш? Мабуть, ти мені не віриш? Чи може так сильно на мене образилася, що більше не хочеш мене?- запитав засмучено Тимур.