Розділ 12

Кіра прокинулася з ранку від шуму води, який доносився з ванної кімнати. Сіла на ліжкові з думками про те, як міцно вона спала, що навіть не чула, як вчора повернувся Тимур та ліг поруч. Він, мабуть, намагався її не розбудити й Кіра оцінила його турботливість.

-Прокинулася?- з ванної кімнати вийшов Тимур витираючи свою голову рушником.- Як спала?

-Добре,- відповіла Кіра не відводячи погляд від майже оголеного чоловіка, по тілі якого стікали краплі води.- А ти як?

-Норма. У мене сьогодні справи в місті,- сказав Тимур Кірі продовжуючи витиратися та скоса поглядати у її бік,- якщо хочеш, то можеш поїхати зі мною. У Реймсі є на що подивитися.

-Я залюбки. О котрій годині виїжджаємо?- запита Кіра, відчуваючи, як її кинуло в жар.

-Після сніданку. Та спочатку я зайду до дідуся, а вже потім поїдемо… Подобається?- Тимур відкрив шафу та почав шукати чистий одяг.- Чому не відповідаєш?

-Що подобається?- та Кіра зрозуміла зміст запитання і тому швидко відповіла уникаючи прямої відповіді.- Мені подобається твоє тату. Чому саме тигр?

-Тому що мені імпонує характер цієї тварини. Знаєш, тигри зовсім не агресивні, але за себе та близьких завжди можуть постояти. Вони борці за правду та справедливість, вони полюбляють порядок в усьому, а брехню та лицемірство зовсім не переносять на дух,- Тимур почав одягатися незважаючи на відвертий погляд Кіри, яка врешті-решт змусила себе опустити очі,- а ще тигри пристрасні, щедрі, активні. Вони не ганяються за багатством, але люблять ситне та красиве життя. А у тебе є тату?

-Є,- Кіра встала з ліжка та зібралася йти до ванної кімнати.

-Справді?- Тимур з цікавістю пробігся поглядом по фігурі своєї фіктивної дружини.- І де саме вона знаходиться? І який має вигляд?

-А тебе що більше цікавить, який вона має вигляд чи де вона знаходиться?- запитавши про це Кіра схаменулася.- Хіба тобі не треба вже йти? Зустрінемося згодом.

Тимур посміхнуся одягнувши чорну водолазку. Що ж? Ця дівчина подобається йому дедалі більше і більше. Приваблива, розсудлива, з тонким почуттям гумору… Та найголовніше вона його вивела з глибини смутку в якому він перебував і з якого йому здавалося, що не вибереться. А завдяки їй, тепер знову відчуває себе живим. Поруч з нею відступає біль минулого, з’являються плани на майбутнє. А що до тату, то він обов’язково отримає відповідь відразу на два запитання одночасно... Кіра запалила у ньому ту іскру… іскру пристрасті…

Згодом Кіра відчинила двері, щоб вийти з їхньої кімнати та зупинилася, бо почула сварку тітки Люби зі своєю донькою, які стояли біля кухні. Звісно, що нечемно підслуховувати чужі розмови та Кірі кортіло дізнатися, чому вони не миряться.

-Олю, я сказала ні,- тітка Люба щось намагалася заборонити своїй доньці,- з твоєю хворобою ти повинна сидіти вдома, а не промишляти авантюри.

-Мамо, мільйон людей по всій планеті страждають на астму і це їм не заважає жити нормальним та повноцінним життям,- Оля намагалася привести докази, щоб вибороти материнську згоду,- люди з цим захворюванням ходять на роботу, виходять заміж, народжують, живуть. А ти мене закрила у цих чотирьох стінах та тримаєш біля себе. І я не від хвороби задихаюся, а від твоєї через мірної опіки. Ти мені зіпсувала все життя…

Оля не витримала, заплакала та побігла на верх до своєї кімнати.

-Доню, я хочу як краще для тебе,- крикнула їй у слід мати,- потім ти ще мені будеш дякувати…

Кіра дочекалася, коли тітка Люба теж пішла і тільки тоді вийшла до коридору. Їй хотілося заспокоїти Олю та допомогти. І при першій нагоді обов’язково це зробить. Хто знає, можливо Оля і захоче бути з нею відвертою. І тоді можливо, вона, Кіра все ж зможе їй щось порадити та допомогти знайти порозуміння з мамою, вибороти незалежність.

Поснідавши Кіра чекала на Тимура біля вхідних дверей. Екскурсія по місту Реймс без сумніву буде цікавою, подумала вона. Та головне, цей день проведе разом з Тимуром. Він же сам їй запропонував прогулятися містом, а це означає, що із задоволенням виділить їй час. Все-таки із задоволенням, принаймні Кіра розраховувала на це.

-Ну, що готова? – запитав Тимур у Кіри, взявши до рук свою шкіряну куртку,- П’єр вже підготував машину.

-Так я готова.

-Доброго ранку,- привітався Бед наздогнавши їх вже на порозі, який теж кудись зібрався.

-Доброго ранку. А ти куди це так летиш?- запитав Тимур у сина.- Можемо підвести.

-Ми з друзями сьогодні збираємося влаштувати пікнік,- відповів Бед,- канікули-то вже закінчуються і через пару днів треба повертатися до навчання.

-Тільки будь обережний…,- почав було Тимур та Бед перебив батька.

-Тату, прошу тебе давай тільки без проповіді, що можна, а чого не можна. Я все це давно знаю. Не маленький же,- поспішив запевнити Бед,- ніякого алкоголю, ніяких наркотиків, використовувати захист і вчасно бути вдома. Сподіваюся нічого не упустив.

-Все правильно синку. Головне будь розсудливим. Так тебе підвести?- Кіра помітила з якою любов’ю Тимур дивився на сина і це їй сподобалося.

-Не треба, за мною заїдуть,- відмовився Бед одягаючи навушники,- ну, нарешті.

До будинку під’їхав друг Беда на мотоциклі. Він з усіма привітався та дав Бедові шолом на голову. І не затримуючись хлопці поїхали.

-Хай гуляє поки гуляється. Ну, що Кіро поїхали,- вони сіли до салону машини.

Тимур наказав П’єрові вимкнути музику, бо мав передзвонити в Україну. Майже всю дорогу до міста Тимур розмовляв телефоном у справах і водночас переглядав папери, які прихопив з собою. Кіра намагалася дивитися у бокове вікно та час від часу затримувала свій погляд на ньому Який же він привабливий, думала про себе. А його очі зводять її з розуму, а серце готове вистрибнути з грудей, коли він до неї розмовляє. Це кохання… Та не варто забувати, що їхній шлюб це тільки домовленість і нічого більше. Після повернення додому вони мають розлучитися. Кіра відхилилася на спинку сидіння заплющивши очі. Невже вона б хотіла, не розставатися з ним?

-Про що замріялася?- запитав Тимур закінчивши свою ділову розмову.

-Та так, ні про що конкретно,- Кіра не насмілилася зізнатися, - я так розумію, що ми щойно в’їхали у Реймс.

-Так,- кивнув головою Тимур,- Реймс найбільше місто регіону Шампань. Саме тут знаходяться заводи знаменитих шампанських вин. Тутешні виноградники постачають сировину на ці самі заводи. В Реймсі можна спробувати найсмачніше шампанське виготовлене за древніми рецептами.

-Мене більш цікавлять історичні пам’ятки,- трохи обурилася Кіра знову вирішивши, що Тимур натякає, що ніби вона любить себе побалувати шампанським.

-Не ображайся,- посміхнувся до неї Тимур,- я зовсім нічого такого не мав на увазі. Але хіба ти відмовишся від дегустації цього королівського напою?

-Якщо відмовлюся, то потім буду шкодувати про це. Адже в мене навряд чи буде нагода сюди ще потрапити. Але це буде тільки дегустація і нічого більше. Зрозумів?

-Кіро, я тебе чудово зрозумів,- Тимур продовжував посміхатися до неї й це зводило її з розуму,- зараз заїдемо в податкову, а потім я покажу тобі історичні пам’ятки. Тут їх вдосталь.

Дійсно в Реймсі збереглося багато старовинних пам’ятників архітектури, які відображали не тільки історію міста, а й прикрашали його. Кіра побачила Марсову браму, названа на честь бога війни Марса. Брама мала вигляд тріумфальної арки завширшки 33 метрів і заввишки 13 метрів. А також вона була у захваті від Рейнського собору. Саме тут в 1051 році донька князя Ярослава Мудрого – Анна Ярославна взяла шлюб з французьким королем Генріхом 1. А ще Тимур повів Кіру у музей автомобілів. В якому він ні разу не був і тому із задоволенням разом з Кірою подивилися старі моделі французьких автомобілів.

Втомившись від прогулянки по місту вони зайшли до кафе. Тимур зробив замовлення. Кіра була ще переповнена враженнями, тому відразу і не помітила, що до них підійшла симпатична, русява, молода жінка і радо привіталася з Тимуром, який взаємно був радий бачити знайому. Він запропонував їй присісти за їхній столик і та без вагань погодилася.

-Це Кеті, ми разом навчалися в одному університеті,- сказав Тимур Кірі,- вона англійка, але живе в Франції. Кеті, а це моя дружина Кіра з України і вона чудово володіє англійською мовою.

-Не так вже і чудово, але розуміюся,- відповіла англійською Кіра намагаючись зрозуміти, які стосунки у минулому пов’язували Тимура з цією жінкою.

Кеті виглядала років на тридцять сім. Висока, з гарною фігурою та розкішним довгим волоссям.

-Отож після розлучення з Ніколь ти поїхав в Україну і відразу одружився з Кірою? І дітки у вас є?- поцікавилася Кеті.

-Повернувшись в України я відразу зайнявся бізнесом, а одружився вже потім,- Тимур не зводив очей з Кеті й Кіра зрозуміла, що колись вони були не байдужими один до одного,- дітей у нас поки що не має, але у майбутньому все можливе. А у тебе як?

-Я після того, коли дізналася, що ти одружився з Ніколь, вийшла заміж,- Кеті відпила принесений гарячий шоколад,- у нас народилася донька. Та три роки потому мій чоловік помер.

-Прийми мої співчуття,- Тимур поклав свою руку на руку Кеті, чим викликав у Кіри хвилю обурення,- я впевнений, що з часом ти знову вийдеш заміж і все у тебе буде добре. Ти гарна людина, у тебе прекрасна душа і ти заслуговуєш бути щасливою.

-Шкода, що ти одружений,- пошепки сказала Кеті намагаючись не дивитися у бік Кіри, якій вже хотілося скоріш покинути кафе,- пам’ятаєш, як нам було добре разом…

-Я ніколи не забуваю, але минуле повинно лишатися у минулому,- Тимур подивився на Кіру побачивши по ній, як вона починає нервувати…

Вже потім ввечері, коли вони поверталися до провінції сидячі на задньому сидінні автомобіля Тимур запитав:

-Тобі, мабуть, було неприємно, що я запросив Кеті до нашого столика?

-А чому мені повинно бути неприємно?- намагаючись не подати вигляду, як насправді їй відчувалося.- Ми з тобою чужі, нас пов’язує тільки домовленість. Сподіваюся, що твій шофер не розуміє українську мову.

-Ні. П’єр тільки свою рідну мову знає і на тому все. Та ми не про П’єра зараз повинні розмовляти, а про нас з тобою. І мені зовсім не подобається, що ти говориш, що ми чужі з тобою,- Тимур навіть підвищив голос, бо це наскільки сильно його обурило.

-А хіба це не так?- Кірі не хотілося продовжувати цю розмову та виходу не мала.

-Я гадав, що ми друзі, які допомагають один одному. Але б я не проти перейти на новий рівень наших стосунків. Бо між нами все-таки хай які, але є стосунки. І ти це не можеш, аж ніяк заперечити...