Викрадення

Валенсія:

Я стишила звук, на своєму артефакті маг-пошти до мінімуму, адже знала, що батько так просто не залишить  мене у спокої, і буде строчити повідомлення одне за одним, щоб добитися  всежтаки свого, погрозами, та ультиматумами.

 Що до речі і відбувалося.

 Ще вночі, після нашої розмови із Дайною, та Себастіаном, я розповіла Стефану і про батька, і на яку ж це вилазку я зібралася, і що той хоче виманити мене за межі міста.

Добряче ж він тоді мене відчитав, за мою безрозсудність, говорячи, що навіть досвідчені слідчі не йдуть на такі ризики як це надумала я.

 Адже там нічого вартувати не буде, просто скрутити мене, та передати в руки тих кому це потрібно. 

- Та не збиралася я нікуди йти, - не стрималася я, покрайній мірі  самотужки, адже ж дійсно, не геть відбита на голову.

 Я просто так тобі сказала, щоб ти зрозумів, що все ж таки я на таке здатна, якщо ти думаєш мене залишати десь, або не посвячувати у щось.

 Зараз, як ти бачиш з нашої переписки, я просто хочу вивести його на найбільші емоції, і побачити його дії, що ж він буде робити далі, коли зрозуміє що не може до мене дістатися,  не витягне ж він мене з академії, силоміць, хоча і це він обіцяв.

- Але ж ти сама казала, що в академії є той, хто докладає йому про все, і приглядає за тобою, вони ж можуть допомогти йому, щоб виманити тебе, чи спровокувати на необережні дії. 

-  Ти що, мене вважаєш за повну дурепу, я ж нікому у цьому світі, тут не довіряю більше ніж тобі, навіть подругам по кімнаті, я далеко не все розповідаю, хоча вони начебто і непогані істоти, але волію усім ділитися тільки з тобою. 

- Вибач Валенсіє, я просто так хвилююся за тебе, і так боюся тебе втратити, я ні до кого, і ніколи не відчував такого як до тебе, і мені страшно навіть подумати, що з тобою може щось трапитися, а ти ще й ведеш себе так безпечно. 

-  А тобі більше подобалося б, якби я тряслася від кожного шороху куща, і втрачала свідомість, при кожній незрозумілій ситуації?

- Звісно ні, - розсміявся він, - але це ж не змінює того факту, що я за тебе хвилююся. 

- Я також багато за що хвилююся Стефане, і можливо багато чого боюся, але, все ж таки, обираю робити кроки, які вважаю правильними, щоб мінімізувати небезпеку.

 І коли ми з Расселом, вирішили  бути біля вас з Каїрою, ми розуміли усю дупу того, у яку влазимо, і що це неминуче, тож заспокойся, і просто насолоджуйся, теперішніми приємними моментами.

Провівши пів ночі у дискусії, ми все ж таки прийшли до спільного рішення, і навіть спромоглися доспати залишок ночі. 

А ранком, знову все по колу, прокинулися, та поспішили до академії, де  кожен пішов по своїх справах. 

Я знову в кімнату, переодягнутися, та взяти речі, необхідні для навчання, ну а він і надалі, займати свій спостережний пункт.

 І коли я саме збиралася покинути кімнату, мені прийшло повідомлення від Дайни, яка повідомляла, що їй терміново потрібно повернутися додому, адже начебто матінка сильно захворіла, і лежить ледь не при смерті. 

Я зрозуміла, що батько хоче, і  її виманити, не вірю, що та її матінка, вже так сильно  хвора, і що необхідне термінове прибуття доньки, тай чим би та допомогла, про що і написала Дайні.

 Я написала коротке повідомлення і Себастіану, щоб той, щоб не було, та не дав  змоги Дайні покинути будинок, адже, скоріше всього то все підстава.

 І вже почала строчити повідомлення Стефану, і попередити про те, що відбувається щось не дуже добре, якщо батечко вирішив уже, підключити до цієї справи і матір Дайни, дивно що не додумався, мене шантажувати моєю. 

Я була зайнята, друкуванням повідомлень, тому і не помітила, як до мене наблизилася одна з моїх подруг по кімнаті, і покликавши на ім'я, змусивши таким чином підвести голову, і подивитися на неї, розпилила мені в обличчя якийсь порошок, що змусило мене, перетворитися на розумну ляльку, в їхніх руках.

 Саме так я себе відчувала, тому що, протестувати я зовсім не могла, розум начебто і повідомляв, що це все неправильно, і так не має бути, але тіло зовсім не слухалося, дозволяючи робити із собою всі ті маніпуляції,  які наказували виконувати сторонні.

 Дівчата підхопили мене легко під руки,  з обох сторін та почали вести, у невідомому для мене напрямку, але як згодом я побачила, до виходу з академії. 

Істот на коридорах не спостерігалося, адже був час сніданку, і  всі перебували зараз у їдальній, а якщо хтось і впорався вже зі сніданком, то зазвичай до гуртожитків більше не повертався, а йшов до корпусу де відбувалися заняття.

Вони підвели мене до виходу з академії, до центральних воріт, і навіть моїм пропускним жетоном відмічаючи, що я покидаю територію академії, боковим зором я встигла відмітити, що сторож в своїй прибудові міцно спав. 

З за кущів, по іншу сторону воріт, до нас виступили дві жінки старшого віку, і як тільки но, дівчата підштовхнули мене в спину, з іншої сторони воріт мене підхопили інші руки, і повели до карети, яка очікувала неподалік. 

Я тільки і встигла про себе подумати, перед тим як поринути у міцний сон, що говорила  Стефану якось, що, якщо зловмисники, схочуть викрасти мене, то їм на заваді нічого не стане.

І як видно, що навіть наша начебто дружба, з моїми начебто подругами по кімнаті.

Стефан: 

Наше розслідування, дійшло до того, що це змушувало мене постійно бути  на сторожі, та в два раза пильніше приглядатися до тих індивідів, які позбулися другої сутності, тобто свого дракона. 

Мої роздуми, перервав сигнал чергового повідомлення, але це було не від моїх людей, а від Себастіана, який повідомив, що йому вдалося зупинити, та заспокоїти Дайну, і не дати покинути межі міста. 

Я нічого не міг зрозуміти з цього повідомлення, і тільки коли він роз'яснив мені, що Валенсія попередила його, що до того, що Дайна хоче потрапити додому, я зрозумів усю важливість ситуації яка складається, з їхнім батьком.

Валенсія попередила Себастіана, але не вірю, що вона не попередила б мене, і хоча вона любить ув'язуватися у різні авантюри, і багато у чому закриває очі на небезпеку, але уже точно я не повірю, що вона попередила б Себастіана, та не мене, тим паче, після нашої нічної розмови.