Откровення герцогині

Герцогиня Стокширська, тітка Себастіана, та Стефана:

Маргарет.

Я чудово знаю, та розумію, що про мене думають, та говорять мої дорогі племіннички, адже  за стільки років, чудово зуміла налаштувати мережу своїх шпигунів, не тільки в палаці, а й далеко поза його межами.

Спочатку мій план не був такий масштабний, я просто хотіла  жити, а не існувати,  врятуватися, та врятувати своїх подруг.

Та з кожним роком, наш план, заходив усе далі,  обростаючи новими ідеями, опираючись на інформацію яку ми дізнавалися він не міг залишатися колишнім. 

Та й окрім всього, з часом я зрозуміла, що у мене немає таких привілегій як у них, позбувшись чоловіків, вони б мали якусь видимість спокійного життя, мене ж ця участь би оминула, так як я була сестрою короля,  і він би обов'язково знайшов куди мене прилаштувати, як ви розумієте, до чергового вигідного нареченого.

За мого нареченого, зісватав мене ще батько, але Седрік, мій брат, який зійшов на престол, мав змогу усе відмінити.

Та він не зробив цього, якби я його не благала, уявляєте, він просто не хотів.

 Не хотів осуду, і  бунту від знаті, і просто мовчав, насолоджуючись своїм щастям, своєю коханою, а згодом і дітьми, а я ненавиділа кожний день свого існування.

І мабуть, якщо подивитися з їхньої сторони,  то я мабуть найбільше всесвітнє зло, яке могло трапитися з нами, на наших землях. 

Хоча я себе і не вважаю такою. 

У мене є свої плани, та цілі, своя мета, до якої я з упевненістю іду. 

А відтоді, як мені вдалося захопити Седріка з Феліцією,  у власне розпорядження, я змогла дізнатися і багато ще чого цікавого.

В особливості з тих книг, які нам вдалося прихопити із собою, і навіть ті унікальні, які може виносити тільки правитель. 

Звісно ж він цього не хотів робити, але декілька погроз, що до його Феліції, і він беззаперечень зробив саме так як його і попросили. 

Коли я пішла  на цей крок, я розуміла, що легко нам не буде, тобто мені, та моїм послідовникам.

 Я розуміла який це відчайдушний крок, та більше просто так продовжуватися не могло, і в якийсь момент просто усвідомила, що якщо не я, то ніхто більше не зважиться на це.

Знаю що багато осудять мене, та впевнена що ті хто пройшов це катування душі, та тіла, підтримають мене, якщо не ділом, то словом, це безодня на землі, по крайній мірі для нас жінок, має закінчитися зрозуміла я, і неважливо яку ціну доведеться сплатити. 

З раннього дитинства, в нас з Седріком навчали всіх премудростей разом, всю науку, ми опановували на одному рівні.

Та коли ми дійшли до древнього письма, яке викладав нам батько, адже викладанням того, займалися тільки правителі, навчаючи своїх нащадків, цієї науки, і передаючи тільки з покоління в покоління, не замішуючи у це сторонніх. 

Седріку вдавалася ця наука легко, та дуже швидко, коли він завчив практично все, я навіть третьої частини не вивчила, не виходило у мене опанувати те читання, а тим паче письмо, якби я не старалася, і як би не завчала. 

Коли Седрік вдосконалості опанував батькову науку, наші уроки припинилися, батько не вважав за потрібне навчати і мене того письма.

 А тільки повідомив, що воно все одно мені не згодиться в майбутньому, так як наступним правителем буде Седрік, і саме тому, йому так легко і далася та наука.

Спочатку я лютувала, адже у мене був набагато сильніший дракон ніж у брата, і я надзвичайно мріяла, навіть уже тоді, покращити умови життя жінок, та переміг як я тоді думала, чоловічий шовінізм.

Зараз звісно, я розумію чому це сталося, але не розумію іншого навіщо приховувати це було від мене?

 Невже думає що знай я правду, я б будувала якісь заговори, та підступи, покрайній мірі гірші за теперішні.

Саме в такі моменти, і проявляється вся боягузливість, якби не соромно було, та всього нашого чоловічого роду.

  Роки ішли, ми підростали, в столиці, та поза її межами,  почали зникати дракони, яких так і не змогли віднайти.

 А коли, батьковим людям,  вдалося вийти на слід тих зловмисників, він особисто подався, щоб допомогти схопити тих на гарячому, і на місці допитати, але вже надто самовпевнений він був, а ті нелюди знали, як швидко вбити навіть сильного дракона, і не дивлячись навіть на те, що той був універсалом, адже як виявилося саме за такими вони і полювали.

Я не хочу зовсім згадувати той час, коли була заміжня, адже я сиділа на заспокійливих травах, і пила протизапліднюючі настоянки, я не хотіла ненавидіти власне дитя, та боялася, що якби  народила від свого мучителя, не змогла б спокійно дивитися на дитину.

 Коли пройшли перші пів року заміжжя, і іграшка у вигляді мене, стала вже мабуть потрохи проїдатися, він заходив до мене все рідше,  але зарано я раділа, просто він виробив собі певний графік відвідувань, приходячи тільки в ті дні, в які найвірогідніше зачаття, паскуть стара, хотів нащадка неймовірно, та зуськи я б йому його подарувала. 

Сидячи постійно вдома, і не маючи права нікуди вийти в місто без нагляду, у мене почав формуватися план. 

Згадуючи роки в академії, і пам'ятаючи, що мала своїх однодумців дівчат, яких також страшила думка майбутнього заміжжя, і як ми частенько збиралися вечорами, та обговорювали свої  мрії.

Вони зараз, також були вже глибоко заміжні, та я все ж таки вирішила ризикнути, написавши одній із них, вибравши по принципу, у кого з них був  най міцніший характер, та стальні нерви.

 Адже сподівалася, що її ще не зломили, та не прогнули під себе, втовкмачуючи свою науку покірної дружини.

 Ми обговорювали це ще в минулому, будучи уже на останньому курсі академії, та всі маючи наречених, що будемо триматися до останнього, і намагатися не піддаватися дресируванню. 

Адже, як би батько, та видресирована мати, підтримуючи вже погляди чоловіка, та суспільства, не вливали науку у голову, що потрібно схилити голову, та терпіти, юний бунтарський дух все одно брав своє, особливо коли ти починаєш реально усвідомлювати, що на тебе чекає.