Таємне зібрання

Зранку, потрапивши в академію, і знову повернувшись в свою кімнату, для тих самих процедур, переодягнутися, та взяти книги, попрямувала з подругами по кімнаті на пари.

Я  все намагалася, доторкнутися, до кого-небудь, з тих істот які втратили другу сутність, свого дракона,  та в мене ніяк це не виходило, вони наче навмисне остерігалися всіх, окрім один одного. 

Та ось, так вийшло, що на третій парі, до мене підсадили юнака, з тієї категорії, яка мені і потрібна, без другої сутності.

 Як вияснилося пізніше, у нього були однакові роботи, із сусідом по парті.

Я зрозуміла що це мій шанс, дізнатися хочаб якусь інформацію, та почала діяти, різними маневрами,  та начебто випадковими ситуаціями.

Мені вдалося вивідати з його голови, деяку інформацію, та дізнатися про зустріч,  про яку думав, минулого разу, той хлопець, який  також втратив другу сутність.

Ця зустріч має відбутися сьогодні, о шостій вечора, на окраїні столиці, в дикім, фруктовім, та  проклятім, і всіма забутім саду Касіопея, у самім його центрі, під великим навісом.

Після закінчення пари, я одразу, хотіла знайти більш усамітнене місце, щоб написати про все Стефану, не стояти ж посеред коридору, де тебе кожен штовхає, та не встигла я ще відійти, як мені прийшло повідомлення від батька. 

- Валенсіє, нам треба зустрітися, і поговорити, що до твого майбутнього, це терміново, зустрінемось сьогодні о п'ятій вечора, на західному виїзді зі столиці.

- Чому  саме біля виїзду з міста? - запитала я його.

- Ти не зрозуміла, не на виїзді  зі столиці, а за її межами, з іншої сторони, пройдеш варту, та пункт пропуску через ворота, і будеш чекати на мене. 

- Навіщо такі складнощі? Невже ти не можеш мене дочекатися, щоб я не проходила контроль, туди-сюди?

- Я зараз не в столиці, а в Сікті, найближчому поселенні, що знаходиться біля столиці, у мене тут важлива зустріч, тож я також не хочу проходити контроль ще раз.

- Вибач батьку, та і я сьогодні не зможу, надто багато важливих справ, та завдань, - відповіла я, очікуючи на відповідь, і розуміючи що він буде в люті. Так і сталося, про що і свідчило наступне повідомлення. 

- Облиш усі справи, це надто важливо, і йдеться саме про твоє майбутнє, тому ти в цьому також маєш бути зацікавленою. 

-  Мені здається, що і так уже все чудово зрозуміло, якщо ви що до  розмови з повелителем.

- Валенсіє, що з тобою, у які ігри ти зі мною граєш?  Я твій батько, і я наказую тобі прибути.

- Правитель, залишив за тобою право, відмовитися від того блазня, з незрозумілою сутністю всередині, яку той ніколи не випускає. 

- А дозвольте поцікавитися, з якого це часу, вас почало так хвилювати, під кого мене підкладати, під старого майже здохляка, чи як Дайну, таку худющу, наче тростинка, під того кнуряку, заплившого жиром.

 Я очікувала, що зараз станеться справжній феєрверк емоцій, уявляю тільки його обличчя зараз, адже я навмисне не підбирала слів, намагаючись його розлютити ще більше.

- Ти що таке мелеш, малолітня дурепо, про високошанованих лордів, думаєш тебе блазень захистить?

- Краще уже блазень з шикарним тілом, ніж те рахітне, кривоноге, напівживе непорозуміння, яке ви мені пропонуєте. І так цілком зможе, не переймайтеся ви так.

А якщо уже ті вельми вами шановні, так припали вам до душі, то облиште вже в спокої мою матір, і матір Дайни, і живіть собі з ними щасливо,  та чпекайтеся душа в душу. 

Все, дорогий батечко, не пишіть мені більше, я сказала вже, що сьогодні в мене немає часу, а будете набридати, кину вас у чорний список. 

 - Малолітня ідіотка,  я до тебе ще доберуся, і який це ще чорний список? 

Та це було останнє повідомлення, яке я прочитала від нього, хоча і надалі чула, як прибували сповіщення, одне за одним.

Дивись но, батечко через мене, ще і навчиться стерпно користуватися артефактом маг-пошти, адже знаю, наскільки він ненавидить, строчити ці повідомлення.

 А тут мало що потрібно писати, та ще й уявляю, який в нього зараз феєрверк у голові коїться, завжди розумна, та слухняна донечка, мало того що посміла його не послухати, і робить так як їй забажалося, та ще й обзиває останніми словами, таких вельмишановних лордів. 

Я можливо і дурепа, багато в чому, хоча себе такою ніколи і не вважала, та підозра у мене закралася з першого його повідомлення.

 Чому це йому збаглося, зустрітися зі мною саме поза межами  міста? 

Е,  ні дорогенький, немає дурних, тут явно якийсь підступ, тільки ось не розумію в чому.

Йому навіщось потрібно виманити мене з міста, щоб я пройшла браму добровільно, не викликаючи ніяких підозрів.

Але навіщо? Мені ніяк не складається цей пазл в голові, йому завжди було начхати на нас з Дайною, по крайній мірі на наші почуття, він завжди шукав вигоди у цьому житті.

А Себастіан зі Стефаном, уладнали всі розбіжності, як із нашими нареченими, так із батьком, компенсувавши їм  усе, ще й зверху  накинувши, тому, з чого б йому так перейматися мною? 

 Та й взагалі, нашим з Дайною майбутнім, щось мені здається, що він вліз у щось набагато погірше, чим просто зв'язався, з цими обома, нашими минулими нареченими. 

І я б можливо, за інших обставин, і повелася на його провокацію, попередивши звісно Стефана, щоб простежити за батьком, та дізнатися, що він все ж таки задумав.

Але у мене була сьогодні місія важливіша, яку я ні в якому разі не могла пропустити, і це вже дійсно першочергово стосувалося саме мене, та й не тільки.

Я мусила потрапити на те зібрання, про яке розмірковував мій сусід по парті, і на якому буде перебувати їхня верховна, як вони її називали.

А ще я зрозуміла, що Стефан мене ні в якому разі не візьме із собою, тож потрібно буде повідомити йому про це, трохи пізніше.

Звісно я розуміла, на яку авантюру я підписуюсь, саме тому і підстрахувалася, повідомляючи Расселу, щоб він надав і Каїрі цю інформацію, але так, щоб Стефан не чув.

 Я знаю, що вони спілкуються між собою, по своїх каналах, так щоб ми їх не чули, саме тому, потрібно буде, щоб у відповідний момент, припустимо о півна п'яту, коли я вже точно буду там на місці, Каїра повідомила Стефану все, та де ми знаходимося.