Таємниця закритого відділу бібліотеки

-  Почнімо мабуть з того, що я потрапила у цей світ, декілька тижнів тому назад. 

І притягнув мене сюди ніхто інший, як Касіопей.

- Навіщо? Ізвідки притягнув, і..?

- Будь терплячий, не перебивай, зараз я все розповім.

Це тіло, що я зараз займаю, я думаю, що це стосується цієї справи, що ти зараз ведеш, але  давай по порядку.

 Дівчина, яка займала це тіло до мене, тобто справжня Валенсія, намагалася вигнати Рассела  зі свого тіла, за те що він такий який є, тобто чоловічої статі. 

Вона, не бачила свого щасливого майбутнього, разом з ним. 

- Як вона могла погодитися на таке? І як їй взагалі  це в голову могло прийти?

- Та якось вже бачиш, що прийшло. Це тіло, як я  зрозуміла, перебувало деякий час у стазі, допоки Касіопей  підшукував душу, яка б погодиться жити з таким драконом. 

-  І ти погодилась? 

- Взагалі-то він мені не повідомив стать дракона, але мені було все одно, я над цим навіть не задумувалася, та й ми з ним, швидко знайшли спільну мову.

 Я навіть знаходила це чимось веселим, та унікальним, і  він досить неординарна особистість.

 Касіопей, запропонував мені потрапити у магічний світ, і мати другий шанс на життя, у такому світі, який настільки відрізняється від мого.

 І я погодилася, навіть якщо   це означало, не мати ніяких стосунків, чи сім'ї, та дітей, мене  це взагалі не страшило, я просто хотіла жити. 

Отримавши другий шанс, проживати це  життя, приймати власні рішення, і пізнавати цей світ.

І якщо не брати до уваги ваші закони, та порядки щодо жінок, то він просто неймовірний, але ж кажу, що в тому світі, що в цьому, таємниці слідства завжди знаходять мою дупцю. 

Перший час, я тільки спостерігала за родичами, та вичікувала, пам'ять поступово поверталася у сні, ну а потім ми потрапили до палацу, і я познайомилася з тобою.

- Так, зустріч з тобою дійсно неймовірна, та незабутня, -  прокоментував Стефан. 

- Окрім всього, у мене є ще  і дар,  я можу читати думки, та й свої навіювати комусь за необхідності, та володію я ним ще не надто  добре, тільки вчуся з цим справлятися. 

Минула, я, ну тобто Валенсія, чомусь не хотіла ним користуватися, та всіляко запечатувала його. 

 Саме так тоді, під час танцю, я і почула твою драконицю, і насправді, це дуже навіть мене забавляло. 

- Весело їй було. Ти не знаєш які в мене були душевні терзання, тому що я і хотів бути з тобою, та навіть і змирився з твоїми майбутніми насмішками, які були б що до мене, тільки ось не хотів через  рід своєї діяльності, та неможливості розповісти все. 

-  Розумію Стефане, та я також взагалі-то, не з кожним себе так веду, насправді це дар мене підштовхує, говорити так, чи інакше, з істотами.

Та але ось тільки на тебе, він діє таким чином, що розмовляю, і не можу зупинитися, Рассел повідав мені що це через твою щиру енергетику, що до мене.

 Якби я не намагалася, якби не стримувалася, та й Кас, взагалі говорить що, якщо...

-  Кас? Ти називаєш наше божество Кас?

- Так, я запитала, він сам дозволив. 

Так ось слухай далі, інакше зараз перейдемо на іншу тему, і я забуду, що хотіла тобі розповісти.

Тоді, після нашої розмови в галереї, я покинула палац, та прибула до академії, а тут як виявляється, знайшла ще і запечатані спогади Елізабет.

 Яка навмисне,  виймала всі свої спогади, які вважала що не потрібно бачити батьку,  і переміщала в артефакт печаті, тому що у її батька, є також артефакт, який зміг би зчитувати її думки. 

Взагалі-то, я підозрюю, що саме ось через це все, що вона жила, так сказати подвійним життям, вдома одна, а при академії інша, і  те що вона хотіла боротися, правда по-своєму, за своє щасливе існування в цьому світі, вона і не хотіла розвивати, та користуватися даром.

 Уявляєш, якби вона його використовувала, який сумбур би творився у неї у голові.

 Але вона його не запечатала навіки, чи ще чогось, мені здається, вона просто відклала його розвиток, на майбутнє.

 Думок що до цього, у неї в голові точних  немає, тільки якісь обривки.

 Є просто декілька неприємних інцидентів, як вона до когось торкається, і дар зчитує емоції того, і як видно неприємні для неї.

Загалом, ось тоді то,  мені і відкрилися інші спогади, що не була вона насправді тихонею, і які думки блукали в її голові,  і як саме вона намагалася позбутися Рассела.

 Вона частенько, проникала у заборонену секцію бібліотеки, саме там їй і вдалося підслухати, цікавлячу її розмову.

 Коли вона читала там, під куполом невидимості, якусь із книг, Фетіна Рубікон, та Розалія Гордонська, які також проникли туди, говорили про виселення душі дракона з тіла.

Вона вирішила підготуватися, та простежити за ними, коли вони будуть виходити в місто, пройшла за ними до старого кладовища, до закинутого склепу, де ті готували якийсь ритуал.

 І мабуть не вперше  там проводили ритуали, адже там була скриня зі всім необхідним, а на підставці книга у відкритому вигляді.

 Сам ритуал, мав проводитися пізніше, вони для когось  готували все необхідне, та розставляли по своїх місцях,  коли ж вони пішли, вона викрала книгу. 

- Але зачекай, якщо це правда, це що ти говориш, і в тій книзі дійсно є той ритуал, то це розслідування, що я веду, де викрадають деяких істот, і позбуваються їхньої другої сутності... Якщо це дійсно так, і ти минула викрила ту книгу, як вони і надалі їх проводять? 

По розмові, також було зрозуміло, що саме цю книгу переписують, не знаю правда як саме, чи переносять вони її взад вперед, чи це один з екземплярів.

 Вони ще сварилися за цю книгу, що потрібно повернути її назад у сховок, до інших, і я не знаю чи правильно зрозуміла, та мені здається, що цю книгу переписують із іншої, яка зникла із вашої палацової бібліотеки, маю на увазі, яка зникла тоді під час пожежі. 

- Чому..? Чому ти так вирішила, що вона може бути саме звідти? Ти ж розумієш, що якщо це дійсно так, то це реальна зачіпка,  щоб знайти батьків.