Зустріч істинних

Стефан:

Розслідування стояло на місці, зачіпок ніяких не було, тільки ті, що ми знайшли на місці останнього злочину, з тими двома постраждалими дівчатами.

 Мої люди, одразу ж подалися за тими двома  дівчатами, Розалією Гордонською, та Фетіною Рубікон, які так поспішно покинули палац, і які проживали не близько, а на самому кордоні, з іншими землями, в одному містечку. 

Вони переговорили, з  ними і я ж звісно ж  переслухав ту розмову, завдяки відтворюючому  артефакту.

  Тому що мої люди, мали при собі завжди, записуючий артефакт.

Я чув, про що вони розмовляли, наче і все так, і слова навіть, їхні підтверджуються.

 Але перебуваючи вдома, одна з них три доби зовсім не показувалася з маєтку, і тільки на четвертий день з'явилася в академії, де мої люди все ж таки  мали змогу поговорити, та побачити, цілком цілісний гарнітур.

Вона, тобто Розалія Гордонська, прибувши додому, одразу зібралася, та попрямувала далі, по своїх справах, як повідомляли слуги, і нам ніяк не вдалося вистежити її пересування, та застати вдома, ні її, і навіть ні її батька. 

Ну а що до пересування її батька, та куди він подався, слуги також не знали.

Та що ж тут поробиш, пред'явити по цьому ми їм нічого не могли, вони ж з легкістю могли пересуватися навіть не виходячи з дому, завдяки кристалу переходу, хоча це і надто дороге задоволення.

Щож до Фетіни Рубікон, та перебувала вдома, також три доби, і нам все ж таки вдалося з нею поговорити.

 Але ось щодо прикрас, які вона нам показала, тут не було все так просто, адже вона винесла нам гарнітур, з каплевидним прозорим камінням, так як Валенсія стверджувала, що в неї повинні були бути прикраси з круглим камінням.

Коли ж мої люди її запитали напряму, про прикраси, та сказала, що вони просто обмінялися того вечора, і запевнила що з тим кольє, все гаразд, інакше якби вона його посміла їй повернути, у такому вигляді.

Батько її хоча і перебував удома, та з нього толку було мало, адже він начебто хворіє вже довгий час.

І відповідали дівчата дуже складно, і на всі запитання у них були відповіді, наче заготовлені, та продумані заздалегідь, адже, навіть не задумуючись,  на будь-яке з логічних питань, одразу ж слідувала відповідь.

Скільки розслідувань я вже провів, то чи мені не знати,  чим тендітнішою, та вразливішою, здається панянка, тим більш стервозною, може виявитися насправді, і помста їхня, зазвичай кривднику своєму, страшна, та безжальна. 

 Але більше ми нічого поки що не можемо їм предявити, хіба що спостерігати зі сторони, та наслухати. 

Ще й Себастіан, останнім часом наче не всобі, то задумливий, то посміхається, як ідіот, а то заливається спиртним до втрати свідомості, потрібно з цим терміново щось робити, хоча навіть не уявляю що. 

Якщо уже найкращі цілителі столиці, не знають що з ним, одна надія, на цілителя душ, за яким я послав довірену людину.

Він наче дійсно сходить з глузду, адже як інакше можна пояснити його слова, що начебто закохався він в одну, але пристрасть, та бажання відчуває до зовсім  іншої. 

На питання хто ці панянки, категорично відмовляється повідомляти, він сам наче божевільний перевертає догори дригом бібліотеку, вичитуючи щось.

Цей тиждень, дався мені важко, надзвичайно важко, я навіть  уявлення не мав до цього часу, що можна так сумувати за кимось.

 Всі думки мої, були зайняті тільки Валенсією, як я не намагався її звідти прогнати, та зануритися у розслідування, та бачив в результаті, тільки її знущальну посмішку, яка насміхалася з мене, але яку так хотілося поцілувати. 

Невже це те, про що пишеться в жіночих романах? Взагалі то, я не читач  такої добірки, але чув інколи, як інші дівчата, між собою обговорювали, черговий сюжет якоїсь книги, і захоплювалися, тамтешнім головним героєм-коханцем. 

Та ні, це зовсім щось інше, якась хвороба, залежність, не знаю як це пояснити, можливо вона і взагалі застосувала якесь любовне зілля, чи приворот.

 Але вона не виглядає як звабниця, а  навпаки відкидає мою пропозицію, по крайній мірі відкидала до цього часу... Аааа, та з нею взагалі нічого не зрозуміло.

 Чи Себастіан правий, і це в неї така гра, зацікавити, збити з пантелику, і  дочекатися того моменту, допоки я геть  з глузду не з'їду, та впаду ніц, перед нею на коліна, вимолюючи її ласки. 

Що ж, я готовий, якщо це дійсно подіє, адже, якщо я ще в перші дні, тримав себе в руках, то зараз я уже на межі бажання, побачити її, та доторкнутися, мені наче виломлює  кості, від цього бажання. 

Ну і скажіть після цього, що тут не обійшлося без якогось привороту?

Я ледь стримався, коли побачив її там, в академії, зі своєю групою, і тільки в кінці пари наважився ось підійти,  та заговорити з нею. 

Мені було надзвичайно цікаво, хто вона, що вона собою являє, чим живе, та дихає, і саме тому, чи і не тільки, а просто щоб зрозуміти, чи не грає вона зі мною, відправив своїх людей, у те містечко, де вона проживає, з батьками, по крайній мірі коли вона не в академії.

 Я хотів, щоб ті якось ненав'язливо розпитали слуг, підловивши десь на ринку, або в таверні.

І те як вони описували дівчину, ну ось зовсім не в'язалося з тією, з якою я познайомився, слуги розповідали, що та була тихою, мовчазною, сором'язливою, зайвий раз голову боялася підняти, та у всьому погоджувалася, хто б і що їй неговорив.

У палаці ж я зустрів справжню фурію, яка відкрито, та голосно, заявляє про те що бажає, чи не бажає, і якими нікчемами виявляється є чоловіки, що пригнічують жінок. 

Та ось навіть щодо релігії, то дівчина постійно ходила в храм, поклонялася сонцеликій, а ось ця неоднозначно дала зрозуміти, що інший наш бог, який створив потойбіччя, та всяку нечисть, для неї більш у пріоритеті.

І ось  як взагалі це розуміти? Чи невже це Касіопея  якісь підступи, і він зумів зробити, якось цю дівчину своєю послідовницею? 

Але якщо це так, то я зовсім не розумію чого вона добивається, тому що, якщо в палаці, вона мене шокувала одними новинами, та не бажаючи зближення зі мною.