Не була раніше я на балах, і без цього якось б прожила.

Незнаю як назвати  цей час, ікс,  чи ще якось, але загалом, ми з сестрою стояли, та тупцювали вже біля дверей, в очікуванні, коли ж можна буде  виходити, на це захоплююче дійство як бал. 

Що я вам скажу, попри все я нервувала неймовірно, як взагалі-то і моя сестра, не знаю правда, чому вона, адже ж не перший її дебют.

 Просто гості трохи більш пихатіші, ніж зазвичай, ну а я, як ви здогадуєтеся, цілком зі зрозумілих причин.

Та ще той пройда Касіопей, нічого ж мені, ні слова не сказав, а сумніваюся, що він міг би не знати про ось таку шокуючу новину, щодо своїх дітей, як же ж можна бути таким гівнюком.

Ось все ж таки і прийшов час, коли нам потрібно було вирушати, що ми і зробили, спускаючись вниз до холу.

 А там уже товпилася масса народу, видно не надто і причікуючи відповідного часу, вирішивши прийти завчасно. 

Даяна, була вдягнута, у темно-синю сукню, розшиту камінцями, які те й робили що виблискували, при кожному її рухові, і їй це дуже пасувало,  та й сукня гарно відтіняла її білосніжну шкіру.

 Волосся сьогодні, ми вирішили, що вона, що я, залишити розпущеним, заколовши тільки з однієї сторони  заколками, які були, наче від наших гарнітурів, та пасували під сукні.

 Що й казати, я проти неї, була наче бідний родич, та хоча чому наче, якщо що це так і було. 

Сукнями займалася мати Даяни, тому не дивно, що вона обере мені саму невідповідну,  блідо-рожеву, пудрових тонів, та як не дивно, дивилася вона наче нічого.

Нова, чиста, тай годі з неї, але ось мій гарнітур, зовсім не відповідав цій сукні, їй би більше підійшли перли, чи щось ніжне на тонкому ланцюжку.

 А так, цими габаритними прикрасами, буду сяяти наче маяк, привертаючи до себе увагу, і відбиваючи усе світло залу.

 Хоча чого це я, багато панянок люблять крупні прикраси, і мабуть також при нарядяться, так що не одна така я буду.

Як і очікувалося, багато хто був у розкішних вечірніх сукнях,  різної кольорової гамми, здебільшого темних, або яскравих тонів,  і тільки я одна як біла ворона, у настільки світлій сукні. 

Підійшов глашатий, відчиняючи двері у величну бальну залу, де було, не тільки величезне місце, наче стадіон, для танців, а й розкладені фуршетні столи, з легкими закусками, фруктами, та,  найрізноманітнішими напоями.

Правитель був уже у залі, зайшовши мабуть із ось тих бокових дверей, що були біля трону, він довго не розтягуючи, об'явив про початок  балу.

 Багато хто з гостей, підходив привітатися з правителем, коли ж з цим було покінчено, правитель своїм першим танцем, мав відкрити цей бал. Зазвичай, як ходили чутки, відкривав він його зі своєю черговою коханкою.

Та цього разу, стався якийсь збій у системі,  тому що, я помітила, як він бере курс у ту сторону,  де стояли ми з сестрою. 

Я до останнього не вірила, що він підійде саме до нас, але він зробив саме це, протягаючи руку у запрошуючім жесті, і ні не до Дайни, а до мене. 

Та що ж це таке коїться, думала я про себе, ці два брата акробата, що знущаються з мене, зранку один братик,  а до вечора ось інший.

 Якщо так і далі піде, то батькові моєму,  ось взагалі не складе проблеми, знайти мені нареченого, його мрії, бррр.

- Дозвольте, - промовив Себастіан, тобто його величність. Щоб його чорти вхопили. 

Я протягнула свою руку, вкладаючи у його,  намагаючись посміхатися так,  щоб ця посмішка не змахувала на ту, якою посміхаються серійні вбивці, та маніяки, забачивши чергову привабливу жертву. 

Його ж навпаки, була милою, та привітною.

Коли ми вийшли, на середину танцполу, тобто бальної зали, загриміла музика, і ми почали танцювати.

 Ось чесно, якби я зараз думала про танець, куди і як стати, щоб не збитись, то йому б не уникнути синіх нігтів на ногах. 

А так все просто, мені було не до того, мене розбирала лють, але все ж таки, і доля цікавості.

Що ж це за маневр такий з його сторони? Навіщо? Невже вирішив завести, ще одну, чергову, коханку?

 Але ось це вже ні, вибач красунчику, та ми вже з Расселом, взяли курс до іншого причалу. 

Він нахилився до мене та промовив:

- Ви виглядаєте так, наче не зовсім задоволені, що я вас запросив. 

-  О, ну що ви, як же ж можна? Тільки подивіться на мого батька, у нього посмішка така, що боюся завтра на ранок, у нього буде боліти не тільки голова, а і щелепа. Якби тільки не вивихнув.

-  Я не зовсім вас розумію? 

Я ж тільки очі закотила, які ж недалекі чоловіки зараз пішли, але все ж таки пояснила.

-  Ну щелепа від  посмішок, усім тим грошовим мішкам, що зараз обступили його.

 А голова від підрахунку грошей, які за мене можна виторгувати. 

А якщо ви, і ще щось зі своєї сторони  дозволите собі більше, щодо мене, ніж простий танець, то боюся вам вдасться його довести швидше до оргазму, ніж чергову свою коханку. 

Він відхилив голову, заглядаючи мені в очі, кліпнув своїми баньками, один раз, другий, а потім розреготався на всю залу.

Ну звісно ж, ще ж цього мені не вистачало, щоб він потішався з моїх реплік, і назначив помічником, головного, місцевого, тамади, тобто блазня. 

-Відсміявшись він запитав: - А ви не хочете заміж?

-  Серйозно? Я взагалі-то сама б воліла обирати, з ким мені лягати в ліжко, без посередників, які вирішують це за мене. 

Ось серйозно?  Навіщо ви запросили мене? 

- Мені просто було цікаво поспілкуватися з вами,  а тимпаче,  після вашої вранішньої  бесіди зранку, з моїм братом.

 -  Що, все ж таки наскаржився на мене? От так льопа, завжди знала, що чоловіки ще гірші пліткарки, ніж жінки. І куди тільки цей світ котиться?

-  Ха-ха-ха. Та ні, взагалі то він, навпаки, про вас відзивався дуже позитивно, і тепер я розумію чому. 

-  Справді? І чому ж?

- Ви інша, не така як всі, не боїтесь відкрито спілкуватися,  зі мною, і з ним, але боюся це все гра, ви просто хочете привернути його увагу, здаватися не такою як інші, не шаблонною.

  Але сумніваюся що у вас щось вийде.