Сенс і задум

Ця книга — про особистий досвід як військової,
так і військового психолога та психотерапевта. Вона
народилася з реальності війни — не з книжок чи чужих
історій, а з прожитих днів, ночей, розмов і мовчань. З
досвіду бути поруч із тими, хто воює, хто втрачає, хто
тримається на межі. Це спроба описати феноменологію
війни — те, як вона пронизує людське життя, змінює
відчуття часу, простору, тіла і стосунків між людьми.
Ця книга — про те, як жити, коли світ навколо
змінюється до непізнаваності. Про війну, яка входить у
дім не тільки вибухами, а й мовчанням. Про тих, хто на
фронті, і тих, хто в тилу. Про втрати, яких не визнають
одразу, і про очікування, що триває роками. Про любов,
яка стає опорою, і про кохання, що на відстані
випробовується мовчанням і страхами.
Це психологічна книга — про стосунки між
партнерами під час війни, про інтимність, що змінюється
під тиском тривоги, про дитячо-батьківські зв’язки, які
тримають сім’ї разом, і про те, як підтримувати тих, хто
чекає хоч якоїсь звістки про зниклих безвісти. Вона
говорить про біль і надію, про внутрішні злами та нові
сили, які ми відкриваємо в собі.
Ця книга підказує, як жити у стані невідомості. Як
бути, коли ти вже не той — у душі й назовні. Як приймати
себе зміненою людиною і водночас знаходити сенс у
хаосі.
Вона створена для людей, які живуть війну: як
учасники бойових дій, як родичі, як цивільні, як ті, хто
шукає відповіді й не знаходить їх. Тут немає готових
рецептів, але є простір для розуміння. Книга написана з
8
глибокою повагою до людської витривалості — і з вірою,
що навіть у темні часи лишаються крихти світла, які
допомагають жити далі.
Це книга про крихкі, але справжні моменти —
коли сміх проривається крізь сльози, коли обійми стають
міцнішими за будь-які слова, коли мовчання двох людей
поруч звучить гучніше за крики. Вона про те, як війна
випробовує нас на здатність любити й довіряти, але
водночас відкриває в серці місце для ще більшої
ніжності.
Вона — про дорогу, яку ми йдемо разом, навіть
якщо відстань вимірюється кілометрами чи роками
чекання. Про те, що навіть у найтемніші часи людські
стосунки залишаються тим світлом, яке тримає нас у
житті.