Епілог.

 - Солю, кохання моє, - Марк поцілував мою скроню, - Ще трішки, тужся. Допоможи нашій маленькій побачити маму й тата. Сонечко, зберися. 

Біль від переймів був таким нестерпним, що я навіть кілька разів втрачала свідомість. Пологи почалися вісім годин тому. Наша доня захотіла побачити світ, коли я саме здавала іспит з педіатрії. 

 -  Марку, я більше не можу, - я  безсило похитала головою. Біль просто розривав мене із середини. 

 -  Зайчику, залишилося зовсім трошки і ми візьмемо нашу принцесу на руки. 

 -  О, я вже бачу плечики, - сказала акушерка, - Соломіє, треба ще трошки попрацювати. Я чимдуж почала тужитись і нарешті ми почули довгоочікуваний дзвінкий крик нашої малечі. 

 -  Яка красуня, - сказала акушерка передаючи донечку неонатологу, - Зараз віддамо тебе мамі. 

 Щасливий Марк поцілував мене в губи. Мені здалося, що з його очей впало кілька сльозин, але він буде казати, що то був піт. 

Марку першому дали на руки нашу доню. Вона вже не плакала, а з цікавістю його розглядала. 

 -  Сонечко, наше. Ми з мамою так чекали на тебе. Радість моя. 

Марк обережно тримав її на руках наче найбільшу коштовність. І це дійсно так. 

  -  Ходи до мами. 

Марк обережно поклав маленьку мені на груди. Я взяла крихітну ручку й поцілувала. 

 -  Маленька, мама так тебе любить. Янголятко моє, - я погладила її по щічці і вдихнула аромат. 

Ось тепер наше щастя повне. Цей крихітний комочок - безумовна любов з першого погляду з першого дотику. На все життя. 

 -  Яке диво в нас вийшло, - Марк погладив маленьку по голівці, - Дякую, за те що я її батько. Я люблю тебе, Солю, - його вуста ніжно торкнулися моїх. 

 -  Як ми її назвемо? - чесно кажучи, ми навіть не задумувалися про ім'я для дитини. Не було часу. То реабілітація Марка, то навчання в мене. Ще й Іра з татом полетіли у відрядження і треба було дивитися за будинком. 

 - Вона ж твоя копія, - промовив усміхаючись Марк, - Тільки, що очі мої. Тож нехай буде - Соломія. Щось змінювати просто нема сенсу. Тепер в нашій сім'ї на одні сині оченята більше... 

 ***

Тепер все крутилося навколо нашої маленької дівчинки. Соля на диво була дуже спокійною дитиною. Майже не плакала. Добре їла, любила щоб її на ручках носили. А ще в неї була дивна особливість, наша принцеса засинала виключно у тата на руках, і купалася тільки з ним. Марк дуже дбайливий та уважний татусь. Соля для нього все. Він дивиться на неї з таким захватом і ніжністю, що моє серце невільно стискається. Які ж вони обоє милі... 

З вихованням Солі допомагають дідусі й бабусі, які вже не знають як балувати свою улюбленицею. Не відстають і хрещені батьки, Ксенія, Алекс та Влад, завдяки їм у Соломії найбіший склад іграшок і неймовірно стильний гардероб. Гліб також нас привітав, правда не приїздив на хрещення Солі, ми його запрошували, але прислав подарунок - дуже красивий витончений медальйон де вигравіруване її ім'я та дата народження. 

Минав час я закінчила навчання і зараз проходжу інтернатуру. Соля, відповідно пішла в садочок, куди кожного ранку її возить тато, який встиг стати улюбленцем місцевих виховательок і нянь. Марк відкрив свою приватну адвокатську практику. До сімейного бізнесу повертатися не хотів, як його батько не умовляв. 

Влад успішно керує своїм бізнесом. Недавно він одружився. Ксенія вчиться в інтернатурі так само як і я, але в рідному Львові і мені її дуже бракує. А ще схоже, що в неї роман з Алексом, хоч вони обоє це заперечують. Він щось зачастив до Львова, каже що справи у нього там... Ну-ну... 

*** 

Минуло п'ять років.

 -  Марку, що сталося!? - я залітаю до вітальні і бачу свого чоловіка з голим тросом, навколо палають свічки й розсипані пелюстки троянд, - Ти, сказав що тобі погано, що серце болить... - я з подивом оглянулася навколо, - Я мчала через усе місто! Марк, мені штраф за перевищення швидкості виписали... Вперше... 

 -  Я дійсно хворий... - Марк примружив очі, - Від кохання до тебе. А ще мені останнім часом, тебе дуже мало. 

Марк підійшов ближче й рукою окреслив лінію декольте. 

 -  Марку, ти дограєшся одного разу, - мої щоки спалахують від гніву, - Знаєш, що може бути коли дружина - хірург? 

 - Мм.. - помахав головою Марк, - Зате, я знаю, що буває коли дружина вдягає вранці дуже провокаційну нижню білизну, і не хоче щоб я її роздивився. 

 -  Де дитина? - запитую я, поки чоловік повільно покриває поцілунками мою шию. 

 -  В моїх батьків. З ночівлею, - бурмоче Марк, - Ти знаєш, що Соля братика хоче. І вона дуже ображена на нас, бо я обіцяв що він у нас буде ще минулої весни. Але лелека схоже кудись не туди повернув. Давай не будемо засмучувати нашу принцесу... 

Марк накрив мої губи поцілунком солодким і гарячим. Ну як перед ним встояти? Він почав спішно  знімати з мене одяг, і кидати його в різні сторони. 

Марк плавно опускається від шиї до моїх грудей, цілуючи й покусуючи. Коли перший не сміливий стогін зірвався з моїх вуст, він плавно наповнив мене собою. Ми навіть до спальні не дісталися, Марк виріш, що стіл у вітальні підійде для цього як найкраще... 

Що ж, Соля таки отримала омріяного братика навесні, коли прилітають лелеки, а потім вони принесли ще одного хлопчика... 

Ось така наша з Марком історія кохання, історія випробувань. Чи шкодую я, що колись потрапила під колеса його авто? Ні. Жодного дня. Адже він подарував для мене цілий світ під назвою - кохання, де я пізнала найбільше щастя. Звісно, як і в кожної сім'ї у нас є і сварки і проблеми, але... Але я хочу кохати тільки його... 

Ось і кінець історії Марка та Солі. Ми спостерігали за нею майже рік. І ці двоє стали для мене дуже дорогими. 

Я щиро дякую кожному, хто читав мою книгу. За кожну зірочку, коментар. Повірте, вони - безцінні. Дякую, що в мене є такі чудові читачі. 

Зустрінемось в нових історіях))) Люблю вас))) 

ДОЧИТАЛИ?))) А ЗАРАЗ ШВИДЕНЬКО ДОДАВАЙТЕ СОБІ В БІБЛІОТЕКУ МОЮ НОВУ ІСТОРІЮ "ЧУЖИЙ (НЕ) КОХАНИЙ"))) , БО ТАМ БУДЕ: