Розділ 53. Соломія

 -  Марк одружується з твоєю сестрою, - сказала я Владу, який саме розплачувався за свою каву і гарячий шоколад для мене. 

 -  Так, Соль. Я в курсі. Шкода хлопця, - він дістав кілька купюр та простягнув продавчині, - Хочеш ще тих рожевих зефірок? - одразу ж перевів тему Влад, -  Дайте, будь ласка, ще зефір. 

 -  Вони, все таки, гарна пара, - я відпила трохи шоколаду й похилила голову. 

 - Гей, тільки не треба хнюпити носа... -  приобняв мене Влад, - Давай сядемо. Он, там є вільна лавка. Чи ти змерзла? 

 -  Ні. Давай сядемо тут. Давно не дихала свіжим повітрям. 

Хоч був початок листопада, день видався погожим та теплим, тому коли Влад запросив мене на прогулянку, я навіть не вагалася. За останній час ми дуже зблизилися. Я знайшла ще одну рідну душу. Останній місяць був для мене важким. Мені довелося піти з роботи, бо вагітність дається тяжко. Я сконцентрувалася виключно на навчанні. 

А Марк... Він не дзвонив мені більше й не приходив. Хоча, я повсякчас відчуваю ніби він десь поруч. І це рве моє серце на шмаття. В один момент здається, що я готова простити йому все, а в інший - хочу, щоб він зник. Стерти всі спогади, що пов'язані з ним. Та й не зможу я це зробити... Ми назавжди пов'язані нашою кровинкою. 

 -  Я не розумію вчинку Марка, - Влад відпив кави й задумливо відвів погляд вбік, - Може, Ніка йому щось підмішала? 

 -  А може він дослухався до голосу розуму? - всміхнулася я, - Одружився на правильній дівчині, яка підходить йому по статусу. Все правильно. 

 - Солю, - Влад обережно торкнувся моєї руки, - Треба бути божевільним, щоб покинути таку як ти. Марк просто не розуміє свого щастя. А воно, між іншим, може дістатися комусь хто буде по справжньому його цінувати. 

 -  Я приношу тільки нещастя, - я підняла очі до неба, щоб з них не прокотилися сльози. 

 -  От дурненька! - Влад притулив мене ближче до своїх грудей і я поклала на них голову, - Ти найвродливіша і найрозумніша дівчинка. Ти просто повірила в кохання. Солю, ти ні в чому не винна. 

Я заплющила очі, і мені стало так легко. Що на якусь мить забулися всі болі й страхи. Ми ще довго отак сиділи й розмовляли про: погоду, книжки які ми читаємо, серіали на Нетфліксі. Не торкалися лише теми Марка та Ніки. 

 -  Мені пора додому. Треба повчити лекції на завтра, - зітхаю я. 

  -  Добре. Дозволиш підвезти тебе додому? - всміхнувся Влад. І я ствердно кивнула головою, - Зачекай, - промовив Влад і я завмерла на місці коли він потягнув руку до моїх губ, - В тебе тут цукрова пудра, - обережно витерши залишки пудри він окреслив контур моїх губ, і поспішив забрати руку, - Ой, Соломіє, вмієш ти чоловіків з розуму зводити. 

  -  Я люблю втягувати їх і неприємності - розсміялася я, - Ходімо вже, бо щось прохолодно стало... 

Влад привіз мене додому й проводив до хвіртки. Я помахала йому рукою на прощання й пішла в дім. 

 -  Тату! Іра! Я вдома! - оголосила я знімаючи з себе пальто. Але ніхто не відгукнувся. Дивно, тато обіцяв сьогодні раніше прийти з роботи. 

 Я помітила у відображенні дзеркала, як в їдальні на столі горять свічки. Невже тато вирішив влаштувати для Іри романтичний вечір? Я трохи переминаючись з ноги на ногу все ж вирішила піти подивитися, що ж там таке. 

Стіл був сервірований на дві персони. Страви явно були приготовані не на нашій кухні. Їх замовили в ресторані. Посередині столу красувався розкішний букет білих хризантем. Все зі смаком. 

 - О! Солю! Ти, вже повернулася? - промовив Гліб входячи у їдальні з графіном соку, - Батьки затримуються на роботі, тому я вирішив нагодувати тебе вечерею. 

 -  А свічки навіщо? - я знизала плечима, - Я б просто поїла борщ і салат, що Іра приготувала вранці. 

 -  Мені хотілося трохи підняти тобі настрій. Останнім часом, ти ходиш як у воду опущена,  - Гліб поклав сік на стіл, й відсунув для мене стілець, - Прошу, сідай. Бо зараз все охолоне. 

 -  Дякую, - пробубніла я накриваючи коліна серветкою. 

Гліб одразу ж прийнявся за роль офіціанта. Поклав мені в тарілку рибу та овочі й налив соку. А я в свою чергу недовірливо зміряла хлопця поглядом. 

 -  Соль, не дивися так. Я не збираюся тебе з'їсти. Хоча дуже хочеться, - всміхнувся він, -  Ти їж салат, вам з маленькою потрібна фолієва кислота. 

При його словах я мало не вдавалася. 

 -  Як ти це визначив. Я про це буду знати на двадцатому тижні. 

 -  Ти невимовно прекрасна, Соломіє і цим все сказано...