Розділ 43. Марк

Що за дурні правила в цій лікарні!? Чому я не можу залишитися на ніч біля своєї нареченої? Біля матері моєї дитини! Лаючись останніми словами сильніше давлю на газ. Соля зараз там одна, беззахисна. Чорт! Не треба було її слухати. Залишився б з нею. Так було б спокійніше. Мало того, що її викрали, ледь не вбили, а Соля ще й захищає Влада. Вона надто довірлива. Надто наївна. Бачить в людях тільки хороше. Всміхаюся сам до себе : Соля - справжній янгол. Я не заслуговую на таку як вона. Але як жити без неї - не знаю. 

Як тільки Соломію випишуть з лікарні, я силою посажу її на літак до Лондону. Тут для неї небезпечно. Нас не залишуть в спокої. Я хочу, щоб вона спокійно виносила і народила нашу дитину. 

Я вирішив, що прийму душ, перевдягнуся і одразу повернуся до лікарні. Якщо до Солі не пустять, то буду чекати в прийомному покої до ранку. Добре було б купити їй чогось смачненького: фруктів, чи може взяти її улюблені заварні тістечка? Візьму й те і інше, а ще квіти. 

Вмикаю світло в прихожій кидаю на тумбу ключі. В квартирі надто тихо й надто незатишно без коханої. Заходжу в спальню й скидаю з себе футболку, недбало кидаю її на ліжко і на якийсь час застигаю на місці дивлячись на подушку де спала Соля. Вона б мала бути тут разом зі мною, утопати в моїй ніжності. Я хочу кохатися з нею, шепотіти їй на вушко щось приємне. Цілувати животик. 

Мене кидає в піт, а кулаки самі по собі стискаються. Це я у всьому винен. Вів себе надто необачно і нерозумно. Дурень. Моя помилка могла надто дорого коштувати. 

Беру з шафи чистий одяг і йду  до ванни, як тут нічний спокій порушує дзвінок у двері. Кого це принесло посеред ночі? Неохоче плентаюся до вхідних дверей й повертаю замок, щоб їх відчинити. І прозріваю на місці... Ніка!? 

 -  Привіт. Впустиш мене? - запитує вона грайливо проводячи пальцями по пасму волосся. 

 -  Чого прийшла? - не церемонюся я. 

 -  Як грубо, - дує губи вона, - Будеш тримати мене на порозі? Тут прохолодно - до речі. Я тільки поговорити хочу. А потім одразу піду. 

Ну за, що це мені? Блін, котилася вона б під три чорти разом зі своїм татусем. Яка ж ця дівка нахабна. Ми ж все вирішили. А, ні! Вона чогось лізе! 

 -  Проходь, Ніка. Говори, що хотіла й забирайся  звідси, - я притримую двері, щоб вона увійшла. 

 -  Ммм... Люблю коли ти такий, - протягує Ніка. Вона граційно покачує стегнами прямуючи до вітальні. Я дивлюся їй у слід і мало не зриваюся від злості. 

 -  Я тебе уважно слухаю, -  я схрещую руки на грудях та зіщулюю очі. 

 -  Я майже забула, яке в тебе тіло, Марк, - Ніка закидає волосся на зад і оглядає мене з ніг до голови, -  Пам'ятаєш, як я цілувала його сантиметр за сантиметром? Що ми витворяли в ліжку? 

 -  До чого це все, Нік? - шиплю я, -  Я кохаю іншу. Змиирися з цим. Ніяка сила не розлучить мене з Соломією. Ні ти, ні наші сім' ї. 

 -  Що ти знайшов у тій сірій миші? - хмикає вона, -  Вона ж ніяка: ні стилю, ні сексу. Може вона тебе чимось обпоїла? 

 -  Що ти верзеш, Ніко? - ледь стримую себе, щоб не взяти її за волосся і викинути з квартири. 

 -  А що?! - фиркає дівчина, -  Чому вона зайняла моє місце? Я маю бути на її місці! Твоєю нареченою, а потім дружиною. Вона тобі не підходить : ні грошей, ні статусу. Від тебе всі відвернуться. 

 -  Слухай сюди, - хапаю Ніку за лікоть і кілька разів трясу немов ляльку з ганчірки, - Перше: не рівняй Солю до себе, бо тобі до неї як до місяця пішки, друге - якщо ти або твоя сім'я, хоч подумають образити її, я зітру вас з лиця землі, і по третє: кохання між нами не було й не буде. Ми лише добре проводили час і тебе все влаштовувало. Думаєш, я не знаю, що ти за моєю спиною крутила інтрижки з іншими? Мене це не зачіпало, Нік. Бо я не кохав тебе. 

  -  Але зізнайся, що в ліжку нам було добре. Ніяких заборон, зобов'язань... - по цих словах Ніка почала повільно розстібати ґудзики на плащі, - Ти годинами не міг відірватися від мене, - розсміялася вона, - Не заперечуй, між нами є якесь тяжіння. 

Ніка робить крок назад, розв' язує пояс на плащі і він летить на підлогу. Вона залишається в лише в чорній прозорій білизні, яка нічого не приховує, в чорних панчохах та туфлях на височенних підборах. 

 -  Я хочу тебе Марк... - шепоче Ніка, - Хочу останню ніч із тобою... А потім клянуся, я піду з твого життя назавжди, поїду з країни і ти ніколи не почуєш про мене. Моя сім'я залишить тебе в спокої. Це єдине за чим я сюди прийшла, - вона робить ще один крок назад і повертається до мене спиною, - Ти ж знаєш де він розстібається... 

Вдихнувши повітря на повні груди я роблю крок на зустріч до Ніки...