Розділ 41. Соломія

 -  Не можу надихатись тобою, - шепотів Марк цілуючи мою шию, -  Була б на те моя воля, сьогодні ж забрав би тебе звідси, але лікарі забороняють. Кажуть треба поспостерігати за тобою кілька днів. 

Марк трохи припіднявся і поцілував мій лоб, а потім щоки й нарешті губи. Він мої найкращі ліки. Одна його присутність поряд додає сил. 

 -  Мені шкода, що тобі довелося пережити, - Марк похилив голову, - А ще дуже соромно, що не зміг тебе захистити. Я зробив дурницю. Не треба було туди їхати. 

 -  Ти ж хотів, як краще, - я  запустила руку в його м'яке біляве волосся, - Ніхто не знав, що так станеться. Не хвилюйся, Влад не зробив нічого поганого. 

 -  Лише викрав тебе, - гірко посміхнувся Марк, -  З усієї сімейки він один нормальний. Був до цього часу... 

 -  Не кажи так. Він ризикував своїм життям. Пішов проти батька, - промовила я кладучи долоню на щоку Марка, і той її одразу ж поцілував. 

 -  Знаєш, а ти чимось схожа на його наречену - Алю, - промовив Марк пильно роздивляючись мене. 

 -  Він розповідав про неї. Вона померла від передчасних пологів. Але ні про яку схожість з нею не казав,- здивувалася я. 

 -  Я кілька разів бачив її. Схожість безперечно є. Він дуже через переживав смерть нареченої. Аля була з простої сім'ї. А його батьки воліли бачити поруч з ним дочку одного із впливових високопосадовців. Мене не здивує те, що його сімейка пречетна до Аліної смерті. Там щось нечисто. Тому як тільки тебе в пишуть ми одразу ж одружимося, - Марк чомусь притих, він хотів сказати ще щось але не наважувався. 

  -  Марку, кажи що хотів сказати, - посміхнулася я. 

  -  Ти вже читаєш мої думки, кохана, -  він поправив моє волосся, -  Я багато думав. І прийшов до висновку, що краще нам буде поїхати за кордон. Так я зможу бути спокійним за тебе і малюка. 

Мене ввели в ступор його слова. Моє життя, мої рідні і близькі тут. Щиро кажучи, я не готова до такого кроку. 

 -  Марку, я не... -  я вже хотіла заперечити, але він легенько притис вказівний палець до моїх вуст. 

 -  Перш ніж протестувати послухай. Я надіслав своє резюме в одну із адвокатських фірм в Лондоні, і вони мною зацікавились, та пропонують пройти стажування. Я хочу щоб продовжила навчання там. В мене є заощадження, тому я зможу оплати університет який тобі до душі. Хочеш Оксфорд чи Кембридж. 

 -  Марку, це шалені гроші, - спробувала я спустити його з небес на землю, -  А ще потрібно на щось жити. Я не можу сісти тобі на шию,  - безапеляційно заявила я. 

 -  Солю це нормально коли чоловік хоче забезпечувати свою дружину та дитину. Я не розумію, чому ти така вперта? 

Нам з Марком не дали договорити. Хтось легенько постукав у двері. 

 -  Сонечко, можна до тебе? - я впізнала голос тата. 

 -  Так, татусю. Заходь, - відповіла я підводячись на ліжку. 

 -  Доню, - тато посміхнувся й одразу почав цілувати мої щоки, -  Серденько моє. З тобою все добре. Я ледь не збожеволів поки тебе шукали. Ми підняли на ноги всіх кого тільки можна. Що ж сталося? Хто посмів таке зробити? - тато поглянув на Марка а потім на мене, -  Доню, скажи хто тебе образив? 

 -  Ніхто тату, - твердо відповіла я, - Мене лише хотіли захистити. 

 -  Марку, як ти міг таке допустити? Я довірив тобі  найдорожче, що в мене є. Хто знає, що в того хлопця було на думці? - вперше бачила батька таким розлюченим. 

  -  Я жодному разі не виправдовуюся, - Марк випростався та поглянув моєму батьку прямісінько в очі, - Те, що сталося з Соломією цілком і повністю моя вина. Та нажаль я нічого вже  змінити не можу. 

 -  Цього могло б не бути, Марку. Якщо ти знав, що твоя сім'я так відноситься до Соломії, то міг просто не запрошувати її туди. Солю, дитинко, - вже м' якшим голосом продовжив батько, - Я знаю, що не вправі розпоряджатися твоїм життям, але ваші з Марком стосунки не принесуть нічого доброго. Я не хочу, щоб він чи його сім' я завдала тобі болю. 

  -  На це можете не розраховувати! - Марк стиснув кулаки, - Я не зречуся Соломії. Ніколи! Я відмовлюся від своєї сім' ї, але Соломію ніколи не покину. Подобається вам це чи ні. 

 -  Тату, Марк. Прошу вас перестаньте. Я люблю вас обох. А ваші сварки роблять мене нещасною і завдають болю, - мені не хочеться, щоб найдорожчі люди в моєму житті стали ворогами. 

 -  Пробач доню...- видихнув тато, - Я не хотів тебе засмучувати. Але... 

 -  Але, я стану вашим зятем. Навіть не намагайтеся переконати Солю у протилежному, - Марк кинув погляд в сторону мого батька, - Як тільки вона вийде з лікарні, стане моєю дружиною... І мамою вашого онука чи онучки...