Розділ 38. Соломія

Тепер стало зрозуміло кого мені  нагадує цей хлопець. Повірити не можу, що ці двоє рідні брат і сестра. Характери в них абсолютно різні. Влад повна протилежність пихатої та зарозумілої Ніки. Можливо він зараз переховує мене з найкращих переконань, та я уявляю як хвилюються батьки. Тато певне місця собі не знаходить. І Марк... Він певно мене вже шукає... 

 -  Про, що задумалася? - запитав Влад помішуючи ложкою чай. 

 -  Переживаю за своїх рідних, - зітхнула я, - Вони не знають, що зі мною. Тато напевно підняв на ноги всіх кого можна і не можна. Ріднішої людини ніж він у мене нема. Наші стосунки з Марком приносять лише нещастя нашим рідним. Все проти нас. 

 -  Це не привід хнюпити носа, - посміхнувся Влад зазираючи мені в очі. 

 -  Влад мені треба зв'язатися з рідними. Сказати батьку та Марку, що зі мною все добре. А може відвезеш мене додому? Там мене точно ніхто не скривдить, - змолилася я. 

 -  Поки це неможливо, - Влад став похмурим і серйозним, -  Але обіцяю, що хтось із моїх людей зв'яжеться з твоїм батьком і повідомить, що з тобою все гаразд. Ти жива і здорова. Я не можу передати як мені прикро, за поведінку Ніки та моїх батьків. Вони перегнули палицю. Ніка доросла дівчинка, а думає що весь світ має обертатися навколо неї, і всі примхи беззастережно виконуватися. Я знаю, що важко довіритися незнайомій людині, - Влад несміливо накрив своєю широкою долонею мою руку, - Та я не скривджу тебе ні словом, ні вчинком. Дай мені трохи часу і розберуся із цією ситуацією. А зараз, якщо ти вже поїла, давай збиратися я відвезу тебе в одне місце. Думаю, що тобі там сподобається... 

Ми сіли у  позашляховик Влада і виїхали з подвір'я будинку. Коли я зрозуміла, що ми покинули межі області, тоді знову вирішила запитати Влада про наш маршрут. 

 -  Як далеко ми їдемо? - я закрутила головою по сторонах. 

 -  Любиш гори? - весело всміхаючись запитав Влад. 

 -  Ем... Що? - мої очі округлилися, - Це дуже далеко... Чорт. В мене універ, робота. А ще в лікаря треба було обстежитися. 

 -  Щось серйозне, ти захворіла? - напружився Влад й уважно глянув на мене. 

 -  Я вагітна. 

 -  Що? У тебе буде дитина від Марка? - не знаю чому, але Влада дуже здивувала ця обставина. 

 -  Так. Я напередодні дізналася про вагітність. 

 -  А Марк непромах. Тільки зустрів красиву та розумну дівчину вирішив не гаяти часу, щоб іншим не дісталась. Не думав, що він такий хитрий, - усміхнувся сам до себе хлопець. 

 -  Не думаю, що з його боку це було умисно, - хмикнула я, - Сталося як сталося. Я хочу цю дитину. 

Далі ми перейшли на інші теми. Влад розповідав про своє життя. Виявляється, що у них з Нікою сім років різниці у віці. Казав, що здебільшого його вихованням займалася бабуся, бо батьки були зайняті розбудовою бізнесу. Він не схожий на типового мажора. Простий і скромний хлопець. Який навіть підробляв під час  навчання у школі, щоб не брати грошей у батьків. І свою справу теж з нуля створив. Все таки вони з Нікою повні протилежності. 

 -   Може зупинимося десь перекусити? - запропонував Влад, - Та й розім'ятися не завадило б. А потім знайдемо якийсь готель. Тобі треба відпочити.

 -  Гаразд, - сонно промовила я потягуючись на сидінні, - Он дивись там з права якесь кафе. 

 -  Точно. Зупинимося там? 

 Я кивнула у відповідь. Як тільки Влад поставив авто на стоянку, я перша вистрибнула з нього. Свіже повітря одразу ж наповнило мої груди, залишки сонливості остаточно розвіялися прохолодним осіннім вітерцем. 

Ми увійшли в середину кафе. На диво тут виявилось дуже затишно, але пусто. З відвідувачів були тільки ми з Владом. До нас підійшла симпатична білявка, і її увага одразу дісталося Владу. Вона солодко посміхнулася і промовила:

 -  Доброго дня. Мене звуть Катя. Я буду вашим офіціантом. Де бажаєте сісти? 

 -  Солю, де тобі більше подобається? - Влад навіть трохи зніяковівши від уваги блондинки засунув руки в кишені джинсів. 

 -  Там, біля вікна. 

 -  Чудово, - промовила дівчина мармеладним голосочком, - Влаштовуйтеся, а я зараз принесу меню. 

Ми сіли біля панорамного вікна. Звідти було добре видно дорогу і заправку, яка була по сусідству. За хвилину повернулася Катя з двома меню. 

 -  Будь ласка, обирайте, - люб'язно промовила дівчина стріляючи очима в сторону Влада. 

 -  Соль, вагітним треба добре харчуватися, то ж тобі потрібні м'ясо та овочі, -  Влад навіть не звертав уваги на загравання дівчини, - Будь ласка два курячі стейки, овочі на грилі та два грецькі салати,- Влад навіть не дивлячись на офіціантку повернув  їй меню. 

 -  Пити щось бажаєте? -  вже награним милим тоном запитала дівчина. 

 -  Воду без газу, - відповіла я. 

Вона фиркнула, і пішла покачуючи стегнами до барної стійки. 

 -  Тебе намагалися звабити, - сказала я Владу дивлячись у слід офіціантці, - Як би не моя присутність, то вона б перейшла до більш рішучих дій. 

 - Моє серце належить іншій, - Влад якось сумно посміхнувся. 

 - В тебе є дівчина? - запитала я. 

 -  Була... - Влад похилив голову, а потім відвернув погляд до вікна. 

 -  Була? - перепитала я. 

 -  Так. Мені й досі боляче про це згадувати. Ми з Алею планували весілля і чекали народження донечки, але на восьмому місяці в неї раптом почалася кровотеча і лікарі не змогли врятувати ні її ні нашу дівчинку. Я ще й досі не можу оговтатися від втрати. 

 -  Пробач... Я не хотіла... - тихо промовила я. Мені стало соромно за те, що я змусила згадати Влада такий страшний момент. 

 -  Нічого, - всміхнувся він, - Тепер це тільки спогад... - не встиг Влад договорити, як в нього задзвонив телефон. Він глянув на екран. І завмер на кілька секунд. Вагаючись відповідати чи ні. Але врешті відповів, - Так, Марк привіт. Я тебе слухаю...