Розділ 33. Соломія

 -  Соломіє, - гаряче шепотів Марк, - Ти все, що в мене є. Я не уявляю як далі жити без тебе. Все буде добре. Ти станеш моєю дружиною, народиш малюка, - коханий поклав руку на мій живіт і став погладжувати його. 

 -  Марку, коханий, - я поклала голову на його плече, - Ти найкраще, що було зі мною, - це правда, я ніколи навіть мріяла, що в моєму житті буде він будуть такі почуття. Зараз перед ним оголене не тільки моє тіло, а й - душа. 

  -  Чому був? - хмуриться Марк, - Я завжди буду з тобою, - він кладе руку на внутрішній бік стегна і плавно нею рухає вверх, вниз. В низу живота солодко ниє, а ніжне тепло починає розходитися кожною клітинкою тіла. Я не витримую і голосний стогін виривається з моїх вуст, - Я хочу, щоб ти завжди отак здригалася від насолоди, робити так, щоб тобі було добре. 

 -  Марку... - тільки встигла вимовити я, як наші тіла злилися в одне. Не пам'ятаю його таким. В Марка ніби щось вселилося. Знову і знову його жорсткі рухи ніби розривали моє тіло із середини, пальці стискали стегна до синців. 

 -  Моя дівчинка, - Марк на мить застиг на місці, окинувши потемнілим поглядом, - Я буду робити це з тобою довго - довго. Поки з твоєї прекрасної голівки не зникнуть ці дурниці. Тобі треба готуватися до весілля, до народження нашого первістка. Не смій більше думати про хворобу. 

Подарувавши мені палкий поцілунок, Марк став ще  наполегливіше пестити моє тіло, міцно притуливши мене до стіни він рухав тросом вбиваючись з неймовірною силою. Коли ж з останнім його рухом я вигнулася від задоволення, Марк притягнув мене за талію, та поклав голову на мої груди. 

 -  Секс із тобою стає залежністю, - преривчасто дихаючи промовив Марк. Я відкинула голову назад. Відголоски неземної насолоди нагадували про себе спазмами в низу живота. 

 -  Сподіваюся, що твої сусіди нічого не почули? - я розсміялася і почала осипати поцілунками його волосся, - Ми зовсім необережні... 

 -  Тебе це зовсім не має хвилювати, - Марк підняв очі та хитро їх примружив, - Ти маєш отримувати задоволення від нашої близькості. 

 -  Божевільний... - я взяла його обличчя обома руками й наблизивши до себе поцілувала. 

 -  І шалено закоханий в тебе красуне. А зараз, - Марк підхопив мене на руки, - Пішли трохи поплаваємо, тобі треба розслабитися. 

 -  В мене нема купальника, - я притулилася своїм чолом до його. 

 -  Тобі й без нього буде не погано, - фиркнув Марк й широкими кроками попрямував на терасу будинку. 

 -  Марку, а якщо нас хтось побачить? Я ж гола, - мої щоки вмить спалахнули. 

 -  Не переживай. Там нікого не має. На всю ніч тереса в нашому розпорядженні. 

Як тільки Марк прочинив білі пластикові двері, і ми вийшли на дах то перше, що мені кинулося в очі це сотні свічок розкладених в хаотичному порядку вони, а їхні вогники колихав легкий вітерець в сутінках вони виглядали ніби зірочки, які впали з неба нам до ніг. Як же красиво! 

До басейну вела доріжка  всипана пелюстками білих троянд. 

 -  Марку, це якісь чари? Так? 

Коханий посміхнувся і поцілував мене в щічку. 

 -  Наше кохання, ось справжні чари. А це тільки маленька частинка того, що я хочу робити для тебе. Робити щасливим кожен твій день зі мною. 

 Марк опустив мене на ноги біля бортику басейну, в якому також плавали сотні пелюсток. Знявши з себе джинси Марк знову підхопив мене на руки. Він повільно спускався сходами у воду. Коли  моє тіло окутала тепла вода по шкірі пробігли мурашки. Контраст приємної теплої води та прохолодного нічного повітря був нереальним. 

 -  Не замерзла? - ласкаво запитав Марк, опускаючи мене на ноги. 

 - Ні, тут тепло. Поруч з тобою я ніколи не холодно. 

 Ми стояли посередині басейну. Марк обвив руками мою талію, я поклала свої на його груди і окреслювала пальцями його химерене татуювання. 

 -  Марку,  мені зараз так добре. Що навіть страшно, - моє серце мліло лише від одного погляду на цього самовпевного, брутального хулігана, з великим та чуйним серцем, яке вміє кохати. 

 -  Нічого не бійся. Моя мила дівчинка. Моє серце. Мій всесвіт, - Марк підняв мене так, щоб я обхопила ногами його торс, - Назавжди... 

Наші вуста злилися в чуттєвому поцілунку, який з кожною миттю ставав все відвертішим та гарячішим. Сил стримувати свої бажання не було, і ми без останку віддалися їм... 

 -  Втомилася? - запитав коханий мене в шию. 

 -  Ні, - без вагань відповіла я, - Хіба, що трішки... 

 -  Коли почне рости животик,  я відстану від тебе, але не ненадовго, - він ніжно поцілував моє плече. 

Ми ніжилася  в теплій воді, Марк час від часу крав у мене поцілунок, чи шепотів слова кохання мені на вушко. 

 -  Солю. Я хотів би дещо тебе запитати? - Марк трохи відсунувся від мене, - І дуже хочу отримати відповідь на це запитання, бо далі більше так не можна. 

 -  Я слухаю тебе, - я напружилася, бо Марк аж в лиці змінився. 

 -  Соломіє, відколи  ти з'явилася в моєму житті я перестав належати собі. Я завжди був клятим егоїстом, що думає тільки про себе і своє задоволення. А варто мені було в тебе закохатися, я зрозумів, що більшого задоволення ніж дарувати своє кохання тобі не існує. Я зачарований тобою. Люблю в тобі все: посмішку, твоє золоте волосся, родимку на животику. Я вже не можу без цього всього, не можу без тебе, - Марк продовжував свердлити мене поглядом, а його рука потягнулася до бортика басейну і він взяв щось звідти,  - Солю, я хотів би спитати тебе, - Марк затинався від хвилювання, - Чи ти станеш моєю дружиною? - він тремтячими пальцями відкрив чорну оксамитову коробочку, де показалася вишукана й водночас тендітна каблучка. 

Моє серце в ту мить зупинилося. Перед очима пронеслося все життя, і я зрозуміла що не хочу далі без нього, він потрібен як повітря... 

 -  Солю? - Марк розгубив всю свою впевненість. Він завмер в очікувані. Я поглянула в його небесно-сині очі... В яких мій порятунок і моя згуба... І нахилившись до його чола відповіла: