Розділ 30. Гліб

За роботою я не помітив як настав вечір. Сутінки вже окутали столицю. Все, більше не можу... Закриваю ноутбук й протираю очі руками. Останнім часом працюю як проклятий. День розписаний по хвилинах. Ні. Мені не треба стільки тих клятих грошей. Це, щоб не думати про неї... 

Не дуже допомагає. Я засинаю і прокидаюся з думками про Солю. Якщо вдень є робота, ввечері зал в якому я заганяю себе майже до непритомності, то ніч для мене стає нестерпним випробуванням. 

Звичайно друзі кличуть мене до клубів, вечірки, але ні  алкоголь, ні красиві та розкуті дівчата - ніщо не тамує мій біль. Ніхто і ніколи не замінить її. 

Бачуть небеса я хотів її забути. Я пробував знайти заміну Солі, але марно. Ті всі довгоногі та розфарбовані дівиці хороші хіба, що в ліжку. А такої як вона більше немає. 

Пам'таю, що п' ять років тому був зовсім не в захваті від того, що в мене з'явиться сестра. Питав маму, чи взагалі їй треба той шлюб. А тепер боюся уявити, що Соломії взагалі могло не бути в моєму житті. 

Я не вірив у кохання, тим більше в кохання з першого погляду до появи цієї дівчинки в нашому домі. Як тільки я поглянув в її очі такі блакитні, як буває небо навесні - пропав навіки. Хоча я гнав від себе незнані досі почуття. Ховався за маскою байдужості. Був непривітним та грубим. 

Мою душу роз'їдала злість. Скільки б я не противився коханню, яке проникало в кожну клітинку тіла воно безповоротно затягувало в безодню. Я боровся, як міг. Уникав її, майже не бував вдома. І в якийсь момент здалося, що зміг вбити те непрошене почуття, і не знав як доля жорстоко зі мною пожартує. Бути так близько до неї, і так далеко водночас. 

Думаю, що Соломія й сама не здогадувалася наскільки приваблива. Їй не потрібні відверті сукні, щоб підкреслити фігуру чи тонни макіяжу на обличчі. Навіть у скромному одязі, Соля виглядала звабливо. 

В неї не тільки привабливе тіло, Соля неабияка розумниця. Якось вона попросила допомогти їй з якоюсь темою по фізиці, і чесно кажучи був вражений як швидко вона все схоплює. Мені було приємно та цікаво спілкуватися з нею. Поєднання краси та гострого розуму зараз не часто зустрінеш. 

В ній є все, що я так довго шукав. Досі не вірю, що доля зробила мені такий подарунок. Але в мене з'явилася перешкода - Марк Мельниченко. Невже Соломія дійсно в нього закохалася!? Він точно не для неї. Розпещений синочок багатих батьків, ловелас, який переспав з доброю половиною столиці. Я боюся, що він пограється з нею та розіб' є серце. Я не хочу, щоб вона страждала. 

Знаю, що завинив перед нею... Все мало статися не так. Я втратив контроль, був у відчаї. Як вона може бути так близько - не моєю? Вона зненавиділа мене після тієї ночі, я став їй огидний. І в цьому тільки моя вина. 

Якби ж вона дала мені хоч один шанс! Вона б купалася в моєму коханні. Я дихаю тільки заради неї. Солю? Ну за що!? Дівчинка моя... 

Стискаю кулаки так сильно, до болю. Я готовий вбити того Марка, за те, що забрав її у мене. Моє життя зараз таке ж темне, як ця осіння ніч. Бо поруч нема Солі. Підходжу до вікна та вдихаю морозне повітря. Трохи приходжу до тями. Треба думати, що робити далі. Так довго я не витримаю. Клянуся, що якщо найближчим часом Соля не буде зі мною, то я викраду її і відвезу так далеко, що ніхто й ніколи нас не знайде. 

Мої роздуми перериває телефонний дзвінок. Дивлюся на екран. Телефонує мій друг Сергій. Кілька секунд вагаюся чи відповідати, після недовгих роздумів все ж проводжу пальцем, щоб прийняти дзвінок. 

 -  Так. Привіт. 

 -  Здоров, старий. Що робиш? 

 -  Я ще на роботі, Сірий. 

 -  Чому я не здивований? - сміється друг, - Давай кидай те все й приїзди до нас в клуб. Ти ж не забув про парубоцьку вечірку Паші?- насторожено запитує Сергій, та думаю що він знає відповідь. 

 -  Сергію, я страшенно втомився. Давайте якось без мене, - я справді не хочу нікуди йти, та й ніколи мені не подобалися ті тусовки. 

 -  Её-ні! Друже, не вийде. Паша образиться, що ти не допоміг провести його холостяцьке життя. А ми ж дружим ще з універу. Давай не ламайся. Чекаємо тебе через годину. Без тебе не почнемо.

Я скинув виклик, та сонно потягнувся. Добре, поїду туди але лише на годину, не більше. Я ще хотів запитати Єгора про Соломія. Як пройшов її день? 

Беру зі спинки крісла піджак та виходжу зі свого кабінету. Дістався до клубу я досить швидко, то ж не змусив друзів довго чекати. Відпочивати вони завжди вміли: алкоголь, компанія безтурботних дівчат з модельною зовнішністю. Нічого не змінюється з роками. 

Поки друзі веселилися я тримався осторонь. Щоб розслабитися я дозволив собі келих віскі з льодом. Я саме присів біля барної стійки й роздивлявся навколо, поки на не відчув на собі чийсь уважний погляд. 

На мене дивилася красива брюнетка. Її темне як смола волосся сягало талії, а червона коротка сукня підкреслювала її принади. Вона спокусливо танцювала не розриваючи зі мною зорового контакту. 

Не знаю це вплив алкоголю чи бажання, але я жестом покликав її до себе. Вона майже не роздумуючи одразу ж підійшла до мене плавно колихаючи стегнами. Не пам'ятаю, що саме  вона мені нашіптувала, та я й не слухав. Її надто солодкі парфуми вдарили в ніздрі. Я перестав тверезо мислити. А вона й далі щось шепотіла торкалася мене. Явно натякаючи, що хоче продовження в більш інтимній обстановці. 

Я провів рукою по її стрункому стегні відчувши приємну, шовкову  шкіру. На мої очі впала темна пелена. Сам не розумію, як тягну брюнетку за руку в приватну кабіну. З грюкотом закриваю двері. Вона веде мене до невеликого шкіряного дивану й штовхає на нього. Починає повільно стягувати з себе сукню. Я ловлю кожен її рух. Чорт! Яка ж вона сексуальна! Ще мить і на ній тільки чорна напівпрозора білизна і мереживні панчохи. 

Моє тіло вже не підвладне мені і хоче тільки одного... Брюнетка підходить до мене і всідається на колінах, а потім з посмішкою знімає з себе бюстгальтер і кидає його геть. 

Я впиваюся в її пухкі губи, мої руки опускаються на її пружні сідниці. Як же я хочу її... Та раптом мене ніби прошибає током. В голові ніби нізвідки спалахує образ Солі... Я ніби від сну прокинувся. Відштовхую дівицю, а вона дивиться на мене з дурнуватою посмішкою та кліпає неприродно великими віями.