Розділ 28. Соломія

 -  Що будеш на вечерю? 

 - Ммм... Тебе... -  Марк торкнувся губами до моєї шиї, - Яка ти солодка. Моя дівчинка. 

 -  А якщо серйозно? - знову перепитала я, в вертаючись від нього, бо Марк своєю щетиною лоскотав мене. 

 -  Я не хочу, щоб ти себе обтяжувала. Можна замовити доставку їжі, - Марк хитро блиснув очима і опустив з плеча рукав моєї сукні, - Цей час можна провести цікавіше, - голодно оглянувши  мене, він безцеремонно висадив мене на стіл не припиняючи цілувати. 

Він стискає руками мої стегна, погладжує їх залишаючи приємний, теплий слід. Наче в мареві знімаю з нього футболку і вона летить на підлогу. Цілую його груди, окреслюю пальцями кубики на пресі. З вуст Марка виривається гучний стогін. 

 -  Де розтібається ця сукня? - Марк гарячково шукає ззаду блискавку на платті. 

 -  Зачекай... Я сама... 

Я поклала руку на Маркові груди і легенько відштовхнула. Ошалілий хлопець важко дихав спостерігаючи за кожним моїм рухом. Я неспішно розстібнула блискавку і по черзі стягнула з плечей рукави. Я хотіла, щоб це виглядало вишукано і спокусливо, але коханий зробив усе по своєму. Він дещо грубо зсунув сукню до талії і розірвав тонкий кружевний бюстгальтер оголивши груди і припав до них вустами. Він цілує, легко покусує, мне руками. 

 -  Ай! - скрикнула я коли він трохи сильніше прикусив сосок. 

 -  Вибач, сонце. Я захопився, - Марк ніжно поцілував місце укусу, а потім посміхаючись додав, - Звикай маленька, тобі годувати грудьми нашого малюка... 

 -  Коли це ти став цікавитися грудним вигодовуванням ? - прошепотіла я цілуючи його шию. 

 -  Ну... - задумливо почав Марк, -  Я хочу знати, що буде відбуватися з твоїм тілом коли ти будеш носити дитину, як буде воно мінятися, - Марк провів пальцем від моєї до пупка, - Я вже не можу дочекатися коли це станеться. 

 -  Марк, ти впевнений? З появою маленького наше життя ніколи не буде колишнім, - страх десь в глибині душі колов гострою, заточеною голкою. Звідки взялося бажання у двадцятирічного хлопця стати батьком? Я хочу йому вірити, хочу кохати, але... 

 -  Солю, я ніколи не дозволю сумніватися в собі. Якби ти знала, як мені страшно втратити тебе, - Марк ковтнув, він виглядав зніченим та поникшим, - А якщо ти покохаєш іншого? Що мені тоді робити зі своїм коханням? Як жити без тебе? 

 -  Навряд чи це колись станеться, - я обвила руками його шию притулилася своїм чогом до його, -  Моє серце б'ється тільки для тебе, коханий мій.. 

 -  Я хочу, щоб в тобі билося ще одне серце... - говорить Марк це прямо мені в губи, а потім підхоплює на руки і несе в спальню... 

Ми так захопилися, що навіть не помітили як за вікном почало темніти. Вечірні сутінки огорнули місто темним шовком. 

 -  Солю, може нікуди не підемо? - Марк поцілував мою оголену спину, - Пропоную прийняти ванну, а потім спати, бо здається за сьогодні я геть тебе вимотав, але якщо ми можемо продовжити, - Марк нахилився до мене і легко поцілував в губи. 

 - Алекс не образиться? - я скуйовдила Марку волосся. 

 -  Та образиться... Підемо туди. Привітаємо Алекса і одразу додому, - Марк підвівся на ліжку і притягнув до мене себе, - Чесно кажучи настрій не для тусовки в клубі, але він мій кращий друг.

 -  Все нормально, - я вдарила коханого пальцем по кінчику носа, - Тільки треба придумати в чому мені піти  до того клубу. Всі мої речі в гуртожитку, а тут одна єдина сукня в якій я прийшла. 

 -  Нічого, щось вигадаємо, - Марк всміхнувся і підмигнув мені, - А зараз приймемо душ. 

Марк вийшов з душу першим давши мені побути на одинці. Я ще трохи постояла під теплими струменями води. Так знову до нього... Діставши великий махровий рушник я загорнулася в нього. Феном висушила волосся і вийшла до Марка. 

 -  О, ти вже? - посміхнувся він, - Накинь халат, ми чекаємо гостей. 

 -  То може я вдягнуся нормально? - мене спантеличила заява Марка. 

 -  Ні халат буде якраз, - заявив Марк натягаючи футболку, - Не став більше питань... Просто послухай мене. 

В двері хтось подзвонив і Марк пішов відчиняти наказавши мені вдягнутися. 

Через кілька хвилин я знову вийшла до вітальні. Марк стояв в компанії незнайомої мені дівчини. Невисока брюнетка з гулькою на голові та в окулярах з чорною оправою. Її губи на фарбовані яскравою червоною помадою. Картата сорочка та світлі джинси виглядали на ній досить просто та стильно. 

 -  Женю, знайомся це моя Соломія, - представив нас одна одній Марк. 

 -  Привіт, - кивнула я. Все ще не розуміючи що відбувається. 

 -  Рада знайомству, Солю, - ввічливо відповіла дівчина. 

 -  Женя - стиліст і заодно моя хороша подруга. Вона допоможе тобі зібратися, - Ну ось познайомились. День, я думаю що вам буде зручніше в сальні там просто найбільше дзеркало. 

 -  Ок, - кивнула Женя, - Я готова починати творити красу. Ходімо Солю. 

Виявляється, що Женя відомий у столиці стиліст і починаючий дизайнер. А ще просто мила і весела дівчина. З нею легко і приємно. Не має того роздутого пафосу, який властивий персоналу, який працює в тих супер дорогих салонах краси. 

Спочатку Женя  взялася укладати моє волосся, вона зробила плойкою великі хвилі, які красиво спадали на плечі, а потім взялася до макіяжу. Вона підкреслила мої очі чорними стрілками, вирівняла тон, трохи промалювала скули, щоб виділити їх, на губи нанесла нюдову помаду кольору кави з молоком. Взагалі коли я глянула в дзеркало, то навіть здивувалася, такою я точно ніколи не була! 

Женя привезла із собою сукню із чорного оксамиту, вона була досить короткою, на спині був глибокий виріз закритий чорним кружевом, а ще туфлі в тон на високому каблуку. 

 -  А це не занадто? - запитала я Женю коли роздивлялася готовий образ в дзеркалі. Аж якось занадто відверто. 

 -  Солю, тобі пасує, - стилістка задоволено окинула мене поглядом, - Образ дуже вишуканий. Зараз покличу Марка, нехай оцінить мої старання. 

За хвилину Женя повернулася з Марком, але Марк чомусь зупинився у дверях і застиг на місці.