Розділ 27. Соломія

 - Я бачу, що ти вже не спиш. Можеш не прикидатися, - шепіт Марка приємно пестив мій слух. 

Я не поспішала йому відповідати. Здається, що я застряла в якомусь дивному вимірі між сном та реальністю. Там де не має страху, сліз, розпачу. Минулої ночі я знову ожила. Марк відкрив нову мене. Тепер я душею і тілом належу йому. 

Зручніше вмостившись на його грудях вдихаю теплий аромат шкіри, пряні нотки аромату його парфуму назавжди закарбуються в пам'яті. 

 -  Мені здається, що я й досі сплю. Марк, так не буває, - піднімаю голову і зустрічаюся з пильним поглядом хлопця. Очі Марка зараз можуть сказати більше за найкрасномовніші слова. 

 -  Соль... - Марк поклав долоню мені на живіт, жар від дотику розлився по венам. Солодкий спазм пронизав моє і так наелектрезоване тіло, -  Тобі сподобалося? Мені здається, що я трохи захопився, - Марк винувато потупив погляд. 

Видно, що він хвилюється. Марк зараз більше схожий на хлопчиська, який утнув якусь шкоду і боїться тепер покарання. 

 -  Марк, я мало не знепритомніла від насолоди, - мої щоки налилися рум'янцем. Я зручно вмостмлася зверху стискаючи торс Марка стегнами, - Дякую, що подарував мені це щастя, - я нахиляюся і цілую його вуста. 

 -  Ммм...Солю... - Марк одним рухом зриває з мене простирадло і припадає до моїх грудей. Не знаходжу в собі сил стримуватися і кричу. Марк накриває груди руками. Опускається нижче і цілує живіт, -  Секс з тобою найбільше задоволення, яке мені довелося відчути. Ти не будеш належати більше нікому. Ми негайно одружимося. Хочу щоб дитинка народилася в законному шлюбі. 

 -  Коханий, я ж не можу сказати, чи я завагітніла, - я запустила пальці в його волосся і стала неспішно куйовдити його. 

 -   А коли можна зробити тест на вагітність? - невгавав Марк. 

 -  Має минути кілька тижнів. 

Марк стиснув мою талію, а потім різко повалив на ліжко підминаючи під себе. Він стиснув мої стегна та важко дихаючи сказав:

 -  Як добре, що кохатися з тобою можна прямо зараз... Сподіваюся, що в тебе не має планів на ранок, - Марк хитро посміхнувся а в його очах танцювали бісенята. 

 -  Марк, в мене пари взагалі, й в тебе до речі також, - я поцілувала його в щічку. 

 -  До обіду ми будемо займатися дечим цікавішим... Іди до мене, сонечко... 

Поки ми вдосталь не насолодились один одним, ніхто нікуди не поспішав, час завмер. Ми прийняли душ, поснідали, але це вже радше був обід і нарешті Марк змирився з тим, що нам треба повертатися до реального життя. Сьогодні в мене була важлива контрольна, від якої залежала оцінка за семестр. 

Я нарешті повернулася в гуртожиток. Після кількох днів відсутності Ксюша мене геть загубила. Мені її дуже не вистачало. Подруга майже образилася, що я не давала про себе знати стільки часу. Та, думаю, що коли вона побачила мої щасливі очі, то змінила гнів на милість. Я розповіла їй про все : про витівки Гліба і про те, що з Марком у нас здається все серйозно... 

Побути довго з Ксюшею мені не вдалося, Марк приїхав після того як в нього закінчилися заняття. Він заборонив мені виходити із гуртожитку, до його повернення. Тож коли побачив як ми з Ксюшею сидимо на ліжку обклавшись підручниками та просто п'ємо чай, чомусь зітхнув із полегшенням. 

Ми з Марком планували купити продуктів і приготувати вечерю, або ж поїхати до моїх батьків. Але зупинилися на першому варіанті.

 Зупинивши авто біля свого будинку, Марк поклав руку на моє стегно та поцілував шию. 

 -  Хочу тебе... Прямо тут і зараз... 

Його поцілунки ставали більш палкіші, а руки сміливо підсували сукню вверх. 

 - Марк, - я ледь могла говорити, моє тіло мене слухалися, -  Це не дуже вдала ідея... 

 -  В мене тоновані вікна, - Марк розсміявся тягнучи мене до себе, - Боягузка, ходи сюди... 

Як тільки я влаштувалася в Марка на колінах, хтось тихенько постукав в шибку авто. 

 -  Чорт! Кого там принесло!? - Марк притулив мене до себе, ще сильніше. 

 -  Марк! Це я Алекс, - почувся гучний та впевнений голос. 

Мене буквально розібрало від сміху, а Марк незадоволено насупився. 

 -  Блін, весь кайф обламав, - Марку нічого не залишалося, як відпустити мене, але він пообіцяв, що ми неодмінно повторимо це іншим разом. 

 -  Привіт! Старий, сто років не бачились! - Алекс навис над вікном спираючись рукою. 

 -  Не можу сказати, що теж радий нашій несподіваній зустрічі, - пробурмотів Марк стискаючи мою руку. 

 -  О! Солю! - посмішка Алекса стала ширшою коли він мене помітив, - Привіт. Здається з нашої останньої зустрічі, ти стала ще гарнішою. 

 -  Дякую, Алекс. І я тебе також рада бачити, -  відповіла я. 

 -  Ми взагалі, поспішаємо. Тож... - судячи з усього Марк хотів делікатно позбутися друга, але йому це погано вдавалося. 

 -  Добре, добре, -  Алекс підняв руки догори, - Я хочу лише нагадати, що в мене завтра днюха і запросити вас із Солею на вечірку до мене в клуб. Якщо не прийдете, то ображусь. Коротше, завтра о десятій буду чекати. Я б це і по телефону сказав, але до тебе неможливо додзвонитися. 

 -  Звісно, ми будемо, - Марк трохи пом'як, - Дякую за запрошення. 

 -  Тоді до зустрічі, - Алекс широко посміхнувся і обмінявшись рукостисканням з Марком пішов геть.

  -  Я геть забув, - хмикнув Марк, проводжаючи друга поглядом, - Підемо на півгодини, не більше, - він відкинувся на сидінні, а його рука лягла на мій живіт, - Не хочу, щоб ти перевтомлювалася, - плавними рухами він масажував живіт. 

 -  Марку, ти моє диво... - посміхнулася я накриваючи губи коханого поцілунком.