Розділ 21. Соломія

 -  Солю? Гліб жартує? - усміхнувся Марк піднімаючи брову. 

Мені б хотілось, щоб це був лише невдалий жарт. Але Гліб веде себе ніби мій законний чоловік. Незважаючи на моє "ні". 

 -  Моє серце належить іншому... - сказала я повертаючись до Гліба та батьків, -  Я не хочу, щоб Гліб плекав марні ілюзії. Між нами ніколи і нічого не було і не буде, - ці слова я промовила дивлячись прямо йому в очі. 

Можливо в цей момент він ненавидить мене більше за все на світі. Я зачепила його гордість і самолюбство. Але пов'язувати своє життя з людиною, яку я не кохаю це вже занадто. Гліб веде себе як рабовласник. Не дозволю більше робити собі боляче. 

Гліб стиснув кулаки із злістю дивлячись на нас із Марком. Мабуть якби не присутність баттків, то він розірвав би нас на шматки. Тато з Ірою думаю взагалі не тямили, що тут відбувається. Вони ж нічого не знали про "ніжні почуття" Гліба до мене, як і про все інше. 

 -  Солю, - Гліб зробив крок до мене, а його погляд опустився на мою талію яку обвивали руки Марка, - Я розумію, що моя пропозиція дещо шокувала тебе. Та пам'ятай про одне: я кохаю тебе і буду чекати. Сподіваюся, що ти одумаєшся і кинеш цього... - він кивнув на Марка, - А зараз, вибачте мені пора йти. Мамо я подзвоню тобі, - Гліб обернувся до Іри, - Всім хорошого вечора. 

Гліб пройшов повз нас із Марком і попрямував до свого авто. 

 -  Гліб! - крикнула йому навздогін Іра, та він уже нічого не чув, чи не хотів чути. 

 -  Іро... Пробач мені. Я не хотіла щоб все сталося так. 

Іра сумно всміхнувся і поглянула на мене. В її очах не було осуду чи ненависті до мене. Адже Гліб її син. І це мало б зачіпати. Але Ірина напрочуд чуйна і хороша людина. Я в цьому не раз переконувалася. 

 -  Ну, що ти дитинко. Невже я можу на тебе ображатися. Серцю не накажеш, - видихнула вона, - Може ти нас ближе познайомиш ближче з цим молодим чоловіком, - Іра поглянула в сторону Марка, - Не стійте в дверях. Проходьте. - Ірина люб'язно показала в сторону кухні. 

 -  Дякую, - Марк чемно кивнув головою. 

Ми пройшли на кухню. Все таки позмагатися з мамою Гліба в гостинності може не кожен позмагатися. 

 - Отже це мій тато - Серій Іванович, і мама - я поглядом вказала на Іру, - Ірина Матвіївна. 

 -  Дуже приємно. Я Марк. Радий знайомству, - Марк був дость впевнений в собі. І почувався досить комфортно в товаристві малознайомих людей. 

 - І давно ви зустрічається? Соля не казала, що в неї хтось є, - тато насторожено розглядав Марка. 

 -  Ми зовсім недавно познайомилися Сергію Івановичу, - Марк взяв мою руку у свою, - Побачивши Соломію неможливо не закохатися... 

Марк сильніше стиснув наші переплетені пальці. Я майже не дихала. Може я сплю? Чути слова зізнання у коханні, особливо коли воно взаємне - неймовірне щастя. 

 -  Не можу не погодитися. Та все якось дивно. Ми з Соломію майже кожного дня зідзвонюємося, та про вас вона й словом не обговорилася, - схоже тато образився. Адже в мене ніколи не було від нього таємниць. Окрім однієї: про нас із Глібом. 

 - Сергію. Ну, що ти справді? - осадила тата Іра, - Соля б розповіла коли вважала це за потрібне. Якщо ти не помітив, та вона вже доросла панночка. 

 -  А ще дуже гарна і розумна, - Марк поцілував мою руку. Я відчула, як палають мої щоки. Мені стільки компліментів ще не говорили. Та й не звикла я до такого. Не можу сказати, що я привертаю увагу хлопців. 

 - Так, напевно твоя правда Іро, - тато знизав плечима, - Але я хочу знати з ким зустрічається моя дочка. Марку розкажіть, щось про себе? 

За розмовами ми просиділи допізна. Марк справив гарне враження на батьків. Але тато є тато. Він все одно, якось з пересторогою поглядав на Марка. 

 -  У тебе чудові батьки, Солю, - промовив Марк обнімаючи мене. 

 -  Вибач за той допит, що влаштував тато. Він не знає, як реагувати в подібних ситуаціях. Я ще ніколи й нікого не знайомила, - опустила погляд я. 

 -  За що ти вибачаєшся? Нормальна реакція батька, - Марк поцілував мене в чоло, -  Він у тебе крутий. Соль...

 -  Що? - я підняла погляд на Марка. 

 -  Ти поїдеш до мене. Не хочу, щоб ти залишалася тут. Ти б бачила як на тебе Гліб дивився. Він роздягав тебе поглядом. Він же не залишить тебе в спокої. Думаю пропозицію він зробив тобі не просто так. В нього лобі написано, що він хоче тебе. Ти впевнена, що тобі буде тут безпечно? 

 -  Тут же тато. Будь певний, що він захисть мене від усього на світі, - я поклала голову Марку на груди, - Вибач, за те що через мене все пішло шкереберть. Ми мали провести цей вечір тільки удвох. 

 -  Не вибачу, - Марк підняв пальцями моє підборіддя, - Йди до мене. 

Марк нахилився до мене і припав до моїх губ. Гарячі губи взяли мене в полон. Він цілував наполегливо і навіть жорстко... Я не зчулася як одним рухом він посадив мене на капот свого авто. Між нашими тілами було таке тяжіння, як ніколи. Марк підсунув мою сукню оголюючи стегна, його руки досить наполегливо погладжували їх. Марк опустився до моєї шиї викриваючи поцілунками. Я задихалася від його ніжності. Він все більше сміливішав, а я розчинялася в ньому без останку. 

 -  Солю... - хрипло прошепотів Марк, - Точно не хочеш до мене? 

 - Марк, не спокушай мене, - я знайшла його губи і накрила їх найніжнішим поцілунком на який я тільки була здатна. 

Якби ми залишилися наодинці, то мабуть просто сном все б не закінчилося. А до близькості з ним я ще не готова. 

Марк опустив бретельку моєї сукні цілуючи мою ключицю, а потім жадно поглянув на впадинку між моїх грудей. Він обережно поцілував її. Я зробила вдих. Не хочу його відпускати. Та думаю, що час ще не прийшов. 

 -  Соломіє, ти скоро дограєшся, - Марк окинув мене хитрим поглядом, а потім чмокнув мене в ніс, - Будеш такою звабливою, доведеться брати брати тобі академку у зв'язку із вагітністю. 

 -  Не жартуй так, - хмикнула я поправляючи сукню. 

 -  А я й не збирався, сонечко, - серйозно промовив Марк, - Була б моя воля, я б не залишив тебе в цьому домі й на хвилину довше. Але не хочу тиснути на тебе.