Розділ 16. Соломія

Прокидатися в обіймах коханого це найкращий початок ранку. Марк схоже прокинувся першим. Я відчувала як він погладжував мою оголену спину. Стоп! Я ж заснула у футболці! А якже!? Я що зовсім гола? 

 -  Моє сонце вже прокинулося? - я відчула гарячий шепіт біля свого вуха. Потім Марк подарував мені ледь відчутний поцілунок в ключицю. 

 -  Ні... - мій голос після вчорашнього дещо охрип, - Здається я бачу сон на яву... І боюся, що світанок забере тебе із собою.

Я підсунулася на ліжку і прикрила груди тонким простирадлом. Марк окинув мене жадним поглядом. Його сині очі геть потемніли.  Марк нахиляється ближче і наші губи змикаються в поцілунку. 

 -  Ніхто і ніколи нас не розлучить. Моя назавжди... 

 -  Марку, мені страшно за тебе.

Я обняла його торс і поцілувала груди. Коли він встиг стати для мене таким дорогим? Коли вкрав моє серце? Не хочу далі без нього. 

 -  Тобі не має чого боятися, Солю, - Марк ніжно поцілував мою  маківку, - Від тепер я буду поруч завжди. Хочу, щоб ти переїхала до мене. 

 - Марк, - я підняла на нього очі, - Мені здається, що ти поспішаєш. Це дуже відповідальний крок.... І... До того ж... 

Марк не дав мені договорити і повалив на ліжко, несамовито цілуючи. Мені здається, що кожен сантиметр мого тіла пізнав його губи. Я відчула, що Марк хоче більшого, але поки я не можу йому цього дати. 

 -  Солю, - всміхнувся хлопець, -  Не шукай відмазок. Що поганого в тому, якщо ми будемо жити разом? 

 -  Надто швидко, - видихнула я, - Не хочу, щоб ти про щось жалкував. 

 -  Мені здається, що ти хочеш мене відшити? -  насупився Марк. 

 -  Ні. Ти надто мені подобаєшся, - розсміялася я. 

 -  А мені подобається спати з тобою в одному ліжку, бачити щоранку.... - Марк опустив на мене погляд, -  Голу... Я не зможу бути далеко від тебе. 

 -  До речі, куди зникла моя футболка? -  погладивши його за вушком. 

 -  Нуу...-  Марк знизав плечима і задумливо почухав потилицю, -  Просто, розумієш футболка дуже високо задерлася і я вирішив, що тобі жарко. Та й чого тобі соромитися? Вчора у ванній я роздивився все, що хотів. І хочу щодня милуватися тобою... 

 -  Цього я  і боюся. Ми можемо не втриматися... І наробити дурниць. 

 -  Тобто дитину? - Марк підняв брову, - Ну думаю, що це не буде проблемою. 

 -  Марк... Марк... - я поцілувала його вуста. 

 -  Рано чи пізно це станеться. Тобі не відвертітися, Соломіє. Йди до мене... 

Ранок у нас затягнувся. Марк вперто не хотів відпускати мене. Та й і я сама не хотіла йти. Тіло буквально палало від його ласк. Невже так може бути щоб одна людина замінила цілий світ?  Схоже, що так...

Першу пару я вже, так би мовити, прогуляла. Марк хотів, щоб я провела з ним у ліжку цілий день. Але в гуртожитку я не ночувала, Ксюша буде хвилюватися. Я навіть телефон із собою не взяла. Та й у мене важливий семінар і від нього буде залежати моя оцінка за семестр. Тож всіма правдами і неправдами мені вдалося переконати Марка, що треба повертатися до реальності. 

Марк нарешті здався і відвіз мене спочатку в гуртожиток, щоб я змогла перевдягтися. Мені захотілося бути гарною для нього, тому мій вибір зупинився на легкій сукні кольору пудри з рукавом до ліктя і балетках в тон сукні. Було досить тепло, тому верхній одяг я не взяла. 

 -  Солю, - Марк зміряв мене поглядом, -  Хоч би тебе не вкрали! Ти неймовірна, - руки хлопця міцно стиснули мою талію, -  Точно хочеш в універ? - Марк грайливо посміхнувся. 

 -  Треба, - знизала плечима я, - Це ж не на цілий день. 

 -  Ти права. Після занять я заїду за тобою і ми зможемо десь повечеряти, а потім... - Марк глянув на мої ноги, - До речі, як твоя ніжка? - турботливо запитав він. 

- Все вже добре. Не хвилюйся, - заспокоїла я хлопця. 

 -  Радий це чути, - Марк поцілував мою щоку, -  Пізніше заїдемо по твої речі. Хочу, щоб цю ніч ти також провела зі мною. 

 -  Ти знову за своє? Марк? - О! Який же впертий! 

 -  Все. Це не обговорюється, - Марк накрив мої губи поцілунком. І я розтанула. Опиратися йому неможливо. 

Марк відвіз мене в універ, і сам також поїхав на пари. Я поспішила на заняття і в коридорі натрапила на Ксюшу. Здається, мені доведеться багато чого пояснювати. 

 -  Ну і де ми були всю ніч? - Ксюша насупила губки, - Точніше з ким? Могла б телефон із собою взяти. Я вже не знала, що думати. Мала б совість.

Я притулилася до стіни і посміхнулася. 

 - З ним... - просто відповіла я. 

 -  З Марком? - перепитала подруга. Я кивнула у відповідь. 

 -  Ксюш, здається я закохуюсь, - я замріяно підняла погляд вверх. 

 -  Це видно. Очі світяться щастям, усмішка з лиця не зходить з лиця. Давно я тебе такою не бачила. 

 -  Я така щаслива і водночас мені страшно. Страшно помилитися. 

 -  Все буде добре. Я це відчуваю. Марк той єдиний. Відкрий для нього серце, - Ксюша обняла мене, -  Дозволь собі кохати і бути коханою. 

  -  Я хочу цього більш за все на світі, - і хочу вірити своєму серцю. 

 -  У вас щось було? - Ксенія багатозначно поглянула на мене. 

 -  Ні. Я ще не готова, - опустивши голову сказала я. 

 -  Все ще попереду. Я думаю, що Марк буде вести себе як джентльмен, - підмигнула Ксюша.

 -  Пішли вже на пару, - я взяла Ксюшу за руку і потягнула за собою.

 -  Добре. Добре. Йдемо. Але я вимагаю подробиць, - розсміялася подруга. 

 -  Ага! Я так взяла і все тобі розповіла! - повернулася я до подруги. 

 -  Я не відстану! - вперлася Ксенія. 

Пари минули непомітно. Я здала на відмінно семінар, що мені не абияк підняло настрій. А ще я, скоро побачу Марка. І в мене від цього завмирає серце... 

У Ксюші було ще одне заняття, а в мене пари закінчилися. Тож я вирішила поїхати додому. Я саме йшла по пустому коридору, бо пара якраз почалася, як мене хтось схопив ззаду і затулив рукою рота і потягнув у пусту аудиторію. 

 -  Гліб? - я обернулася і застигла від жаху коли незнайомець відпустив мене.