Розділ 11. Марк

 -  Отже, потрібно призначити експертизу місця народження нафти і ми зможемо почати розробку через три місяці, - Гліб розповідав про можливість видобутку нафти в Карпатах. Мені було досить важко зосередитись на розмові, адже сама його присутність змушувала мою кров закипати від злості. Чому серед всіх можливих проектів батько обрав саме  цей? 

 -  Дякую, Гліб, що погодився на співпрацю. Я не сумніваюся, що вона буде вдалою, - батько встав з за столу, та потис хлопцю руку. 

 -  Навзаєм, Олександре Дмитровичу. Підготовку до експертизи почнемо негайно, - Гліб стримано посміхнувся. 

 -  Глібе, може пообідаємо разом? Обіцяю, ні слова про роботу, - тато поплескав його по плечу. 

 -  Дякую, проте змушений відмовитися. Маю ще справи. Деталі контракту обговоримо в телефонному режимі. До побачення, Олександре Дмитровичу, - Гліб кивнув батькові й кинув швидкий погляд в мою сторону, - Марку, радий знайомству. Сподіваюся, що наша зустріч не остання?

 -  Можеш в цьому не сумніватися, Глібе, - блін, як же мені кортить вмазати по його пиці. Якби не тато він би скуштував моїх кулаків прямо тут. 

Мені треба знати, що тому мудаку треба від Солі. Я не дозволю йому скривдити її. 

 -  Ну, що може скажеш мені компанію за обідом? -   тато кивнув головою в сторону дверей. 

 -  Вибач, тату. Не сьогодні. Треба в універ заїхати, - відповів я. 

 -  Гаразд, - видихнув батько, - На вечерю тебе чекати? Маю відзвітувати мамі. 

 -  Постараюся приїхати. Бувай тату, вдалого дня. 

Я обняв свого старого і кулею вилетів з конференц залу. Сподіваюся, що я наздожену Гліба. Нам треба дещо з'ясувати. Раз і назавжди! 

На щастя, я застав Гліба. Він саме сідав в машину. 

 -  Гліб! - крикнув я, і жестом попросив його зупинитися. 

Гліб вийшов з авто, та поспішив мені зустріч. По виразу його обличчя стало зрозуміло, що він так само радий ще раз побачити мене так само, як я його. 

 -  Чого тобі, Марк? - доволі спокійно запитав Гліб коли ми впритул підійшли один до одного. 

 -  Поговоримо? Я гадаю, що знаєш про що? Точніше - про кого? - я не вільно стиснув кулаки. Тільки б не зірватися. 

 -  Про Солю? - Гліб нахмурив брови. 

 -  А про кого ж іще? - процідив я, - Відійдемо. Поруч є закрита тераса. Ходімо туди. 

Коли за нами зачинилися скляні двері я не став робити довгий вступ і одразу перейшов до справи. 

 -  В мене тільки одне питання, Гліб. Чого тобі треба від Солі? - від напруження, що зараз було між нами здавалося зараз розлитяться на друзки численні скляні шибки тераси. 

Гліб відвів погляд вбік, і поклавши руки в кишені штанів знову повернув до мене голову. В його очах здається було все вселенське зло, що існує на світі. 

 -  Я хочу з нею сім'ю, Марк, - промовив він дивлячись мені прямо в очі. 

 -  Тільки, як я помітив - Соля не хоче мати з тобою нічого спільного. 

 -  Ти нічого не знаєш про нас із нею, - Гліб продовжував сверлити мене поглядом, - Ми пов'язані надто сильними узами. Соломія моя в усіх сенсах цього слова. 

 -  Вона не річ, Гліб. І нікому не може належати, - він дійсно такий наївний чи прикидається? Він думає, що Соля його власність?

 -  Я ж не беру її в рабство, - хмикнув Нестеров, -  Я хочу, щоб вона стала моєю дружиною. 

 -  Тільки вона цього не хоче, - який спритник! Заміж збирається покликати її! Гліб ще не знає, що в нього з'явилася серйозна перешкода - я. 

 -  Ти так добре її знаєш? Щоб розписуватися за Соломію? Де, ти взагалі взявся в її житті? - тон Гліба ставав різкішим. 

 -  Солю - мені подарувало небо. Я буду боротися за неї, Гліб. 

 -  Вона тобі не пара, Марк, - криво всміхнувся Гліб, - Тобі більше підходить, та силіконова барбі. Ніка здається? Соля з її розумом, красою та вихованням проти неї - справжня принцеса. Твій рівень це дівиці, які продають себе за новенький порш та відпочинок на Мальдівах. Вона занадто розкішна для тебе... 

 -  Як і для тебе, - я намагався спустити Гліба з небес на землю. Невже він вважає себе найкращою партією для Соломії? - Вона не кохає тебе. Не знаю, що ти їй зробив, та окрім страху та ненависті вона до тебе не відчуває нічого. 

 -  Марк, я не збираюся розводити пусті розмови. Нехай вона не кохає мене зараз. Я зроблю все щоб це сталося в майбутньому. В найближчому майбутньому... - уточнив Гліб. 

 -  Тільки спробуй завдати її болю... - я вхопив Гліба за комір сорочки. Він схопив мене за кисть руки, і прошипів крізь зуби:

 -  Соля стане моєю дружиною і народить мені дітей. Я знищу кожного хто стане на моєму шляху... 

 -  Не тіш себе пустими мріями. Я не віддам її, Гліб... Ні тобі, ні комусь іншому! Зрозумів! -  ми стояли один навпроти одного і розуміли, що війну оголошено і один із нас програє...