ГЛАВА 25 МОЯ РОДИНА - МІЙ ВСЕСВІТ!

Коли незнайомі люди, бо знайомі в курсі,  чують, що в мене п'ятирічні трійнята, починають ойкати, айкати та співчувати. А якщо ще й побачать цю банду, яка весь час шукає, що б таке вчудити, щоб не нудно було, то взагалі їх охоплює паніка. Я весь час чую подібні фрази: «Я зі своїм одним ледь не збожеволіла, а три, то амбець!», «Троє - це перебір!», «Як ви з ними справляєтеся?», «Це  ж можна сказитися!» А я вдячна долі, Богу, янголам-охоронцям, Волкову нарешті, за те, що маю  саме трьох синочків. І не якихось, а Ваньку, Дімку та Андрюшу, саме цих дітей, і саме таких, якими вони є.

А ще прекрасно, що існує Єва. Ото правду кажуть, спочатку народи няньку, а потім Ваньку. Єву не я народила, а моя мама, але вона мені більше, ніж  донька, більше, ніж  сестра, це моя права рука, бо ліва – то Стас, а додаткові ноги та руки разом узяті, як у богині Шиви, – тітка Маша. Ми з Євкою розуміємо один одного з напівслова, з напівпогляду, навіть на відстані. І це щось у просторі інтуїції, вищого кармічного зв’язку.  Як каже Кеша: «Магія!» Ось я тільки подумаю: «А чого це вона мені не дзвонить, адже танці повинні вже закінчитися давно?», як відразу дзвінок: «Катя, я тобі таке розповім, як тільки приїду, захитаєшся!» Любить Євка інтригувати. І я чекаю, готуюся хитатися. Приїжджає і з порога прямо в лоба:

—    Катя, я, здається, втріскалася по самі вуха... Як дурепа остання... Аж самій гидко. Що робити?

—    Він хто? – як лікар, я маю почати з об’єкта хвороби. І непогано б анамнез підзбирати.

—    Він наш новий тренер з танців. Гарний, але, здається, бабій, яких світ не бачив, - от же ж знає проблему, розуміє, озвучує, але вирішувати – Каті.

—    Ну і на фіг тобі такий? - прямо, відверто і без вступів, тому що знаю - зрозуміє.

—    Та триста років не потрібен, але я ж тобі говорю, закохалася, що робити? Ти відвороти якісь знаєш? Та що я питаю, знаєш. Наколоти чогось, а?

—    А ти наслідки відворотів знаєш? То-то ж, тому вилікуємо цю напасть і без магії. Фото є? - я знаю, яким буде її чоловік, тому потрібно для початку звірити. А то відвернемо, а не треба було. А раптом? Бабія не хотілося б, але різне у житті буває. Втручання у долю – серйозний гріх.

—    А як же. Ось, - і під ніс тикає свій мобільник. Одна фотка – це не для Єви, у неї має бути щонайменше штук двадцять до одного питання. Причому, судячи з фотографій, об'єкт був не в курсі, що його знімають. Ось він гарний, зараза, а тут либиться на всі тридцять два, а тут у носі колупається, опаньки, нахилився і половина дупи видно, еротично, але особисто мене не вражає. Оце дівка підловила. Готовий молодий папараци. І вчити не треба. Сучасні діти вміють використовувати мобілки на всі двісті відсотків, не те, що я. Лише недавно дізналася, що в моєму мобільному телефоні є функція блютуз, і я можу передавати, а також отримувати інформацію з іншого телефону без шнурочків. Як каже в таких випадках Кеша: «Демони!» Що каже Єва? Приблизно так:

—    Катя, не вбивай мене своєю доісторичністю. Просунута тітка купила собі круту мобілу, але ти по ній тільки дзвониш і фоткаєш. Ах, я забула, ще будильник у ній класний. Пташки десять хвилин пищать, свистять і водичка хлюпає. Під таке не просинаються, під таке ще більше спати хочеться. А там стільки можливостей! Там майже комп'ютер невеликий.

—    Так, ключове слово "невеликий". Ото хтось розумний назвав усі ці супермодні цяцьки «гаджети». Ось прислухайтеся, «гад же ти»,- натякаю так прозоро, прозоріше не буває. 

—    Ой, не починай мені розповідати, що всі люди на землі помруть від раку вух. Що мені з цим робити? - і гортає фотки гарненького танцюриста далі. А я тихенько тішуся – не той! У моїх видіннях був інший, кращий, привабливіший. А у цього щетина дводенної давності та вигляд розчарованого у житті романтика.

—    Забудь ти цього старого для тебе мачо і ручкою помахай. У тебе буде інший, крутіший, - виписую рецепт з ліками. Євка мружиться. Вона давно підозрює, що я знаю більше, ніж говорю.

—    Коли буде? – сучасна молодь така нетерпляча, що крий Боже.

—    Незабаром. А тобі треба днями? Терміново? Вмій почекати. Чи тобі всоте казочку Ушинського прочитати? Ти мені школу закінчи спочатку, а потім кохання – зітхання. Так, інститут теж не завадило б…

—    Катя, ти зі своїми програмами дістала. Школа, інститут, аспірантура і одразу до монастиря, ага? Усі дівки вже зустрічаються із хлопцями. А я, як  драстє. Точно не мій? – сумно дивиться на фотки нового тренера з танців, а потім питально на мене. Заперечно хитаю головою.

—    Нє-а. Кажу ж, буде кращий. Чекай і мрій!

—    Тоді проїхали. Є ще новина.  Мені партнера з танців поміняли. Кирило покотив за бугор із предками, зрадник хрінів. А цей ведмедик клишоногий усі ноги відтоптав, - і знову погортала у своєму мобільнику, перш ніж перед моїми очима з'явився мій майбутній зять, - А він теж нічого, так? Але такий дурнуватий, ховайся в кукурудзу і кричи: «Ку-ку!» Весь час мене роздивляється з ніг до голови, немов комашку вивчає. Він мене бісить! Сильно бісить!

Я посміхнулася і вчергове запитала себе: «А чи варто їй говорити, що поруч знаходиться доля?». Я побоялася руйнувати магію розвитку їхніх стосунків, тому ухилилася від чіткої відповіді:

— Не закохайся я так дико в Стаса, могла б подумати над цим екземпляром. Симпатичний. А які очі гарні, капець! Скільки йому років?

— Для тебе він  маленький. Хоча ти в мене тітка нічо, дрібні тебе так вишколили, на двадцятник зійдеш… Він на три роки старший за мене. У нього партнерка теж звалила. Ось такі ми з ним кинуті. Нічорта у нас не вийде, відтопче мені ноги, і на перших же змаганнях продуємо. Я вже бачу цю ганьбу. Але тренер нас бачить у парі, зараза! Бачить він.

Дівчинка моя люба, на перших же змаганнях їхня пара була кращою. Але любов у Євкіне серце задерлася трохи пізніше, зате назавжди там оселилася і вициганила постійну прописку. Та й хлопчик виявився надійним і наполегливим. Щоб підкорити Євку – треба вміти, ця мадам нами зі Стасом виховувалась зухвалою та незалежною королівною, яка знає собі ціну і не розмінюється на дрібниці. Але якщо вона когось полюбить – покладе до ніг весь світ і себе. Поки вона шалено любила Андрюшу, Діму та Ваню. Любила так, що пробачала всі їхні витівки.