ГЛАВА 8 ВДОМА СПОКІЙНІШЕ

В принципі, мені й в лікарні лежати було непогано, але ж додому завжди хочеться. І ось той день ікс настав. Зібрала я свої пожитки – батюшки, аж п'ять великих пакетів підзбиралося. От полежала б я ще з тиждень, і довелося вантажівку підганяти. Перевірила, чи все забрала, чи нічого не залишилося. Ні, не з жадібності чи ще чогось, просто прикмета є така: щось залишиш, туди повернешся. Все одно не побачила - і книжку під матрацом залишила. Воно ж і зрозуміло, народжувати я туди повернулася, а куди ж ще?

До речі, про книжки… Користуючись тим, що часу вільного валом, я обклалася в палаті різними книжками про вагітність та пологи. Щось як вичитаю таке собі – і прямісінько до Волкова. За поясненнями.

—    А ви мені говорили так, а ось тут великі писаки пишуть так, - і тицяю під ніс томик американського автора, корявенько перекладений українською. Розумію, що менталітет не той, традиції, на жаль, далекі від наших реалій, але все ж таки масова культура щільно в наші голови вдовбала: американське краще, європейське – супер, японське – геніально, наше – примітив. Хоча якщо уважно покопатись у нашому, такі діаманти можна відшукати, американцям і не снилося. Так, у пилу ці діаманти, а подекуди й у грязюці, але якщо відмити… А відмивати якраз і не розуміємо як, тому користуємося готовим, помитим, але чужим. Це як морква на ринку: помита, помаранчева, лежить так апетитно. І ми купуємо помиту.  А брудна довше лежить та добре зберігається і може бути в сто разів смачнішою. Та й мити що там її – багато сил чи розуму треба? Парадокс? А таких моментів у житті багато.

—    Не сприймай книги як незаперечну істину, - Волков незворушний. - Не все тобі підійде. А взагалі, Катюша, мила, не витрачай свій дорогоцінний час на читання про вагітність і пологи. Таких книжок багато, проте здебільшого вони марні. По-перше, у тебе незвичайна вагітність. Все найголовніше я розповім в процесі. По-друге, зживися з думкою, що народжувати тобі, швидше за все, не доведеться - доносиш плоди до тридцять шести тижнів - і кесарів розтин. Все, звичайно, буде залежати від стану плодів на момент пологів, але ти ж медик, не мені тобі пояснювати, що навіть за подвійних пологів - це ризикований трюк. Перша дитина найчастіше виходить добре, а як поведеться друга? Жоден лікар не зможе дати відповідь, а гіпоксія малюкові на фіг потрібна. А про третє дитя усі розведуть руками. До пологів підготуватися не можна за книжками, у даному випадку веде не мозок, а природа і лікар, який поруч, у всіх по-різному.

—    То що, не читати? - зробила поспішні висновки.

—    Читати! Але книги по догляду за дітьми після пологів. Потім у тебе навряд чи буде на це час. Але то більш корисна інформація.

—    А що, є книжки, де описується, що робити з трьома? Порадити можете?

—     Якщо навчитися з одним, то з трьома – аналогічно, але в потрійному варіанті. Не лише порадити, а й забезпечити літературою можу. Лежала тут у мене панночка. Працівник книжкового ринку. Залишила стільки книг. А ще нещодавно вийшла книженція Комаровського. Бестселер, як на мене, саме для тебе. З гумором у Євгена Олеговича пречудово!

Ото із Комаровського я й почала. Назва заінтригувала – «Здоров'я дитини та здоровий глузд його родичів». Фраза «100% дорослого населення знають, ЯК РОБИТИ ДІТЕЙ, але 99,9% не знають при цьому, ЩО ПОТІМ РОБИТИ З ДІТЬМИ» заінтригувала. Я ж у ті 99,9% себе не хотіла відносити, але по ходу виходило, що треба.  Так і не посперечаєшся з тим Комаровським. Відразу відчувається – оптимізм у кубі. Була певна, що зрозумію його писанину. І не помилилась. Доступно, корисно, з практичними порадами, покроковими інструкціями, що потрібно робити з дитиною, собою, татом, домашніми мешканцями, а чого не потрібно. Незважаючи на те, що з Євою практичний курс молодої матусі я ніби проходила частково, але деякі моменти забулися, а багато було і вперше.

Натяк «... вагітність - не привід для того, щоб чоловік йшов на роботу голодний і в непрасованій сорочці (не треба нам, щоб його десь прасували і підгодовували)» ну, прям не в бров, а в око. А як вам така думка: 
«Розфарбовування дитини зеленкою /при вітрянці/ є особистою справою її батьків, визначається їхньою любов'ю до живопису і не має жодного відношення до лікування»? О, як розумно людина пише: «Давайте боятися правильно - не лікарні та лікарів, а власної ліні та незнання!» Я від такої концентрації іронічного гумору просто придуріла. Поки читала, не лише порад набралася, а й настрій підняла до непристойності високо.
Цитата дня: «Готові не спати? Місяцями підтримувати проблему, вирішення якої потребує максимум два-три дні? Це вже інша хвороба. Мазохізм називається. Педіатри таке не лікують...» або «Знань про те, що з дитиною робити, у тата і мами, що відбулися, абсолютно однаково - тобто, практично їх немає» - цитата року.

А ось це потрапило в яблучко, головне, я чекала цієї поради звідкись. Ось, здобула, зраділа:
«Щаслива дитина — це дитина, у якої є і мама, і тато, які знаходять час не тільки для того, щоб цю дитину любити, а й для того, щоб кохати одне одного». Це цитата на все життя! Ось як тільки прочитала цю істину, так і пішла робити наших зі Стасом майбутніх діток щасливими, тобто любити їхнього тата. Тато був шокований, коли я його стриптизом мало не доконала.

— Волков нас уб'є. Особливо мене, - з побоюванням казав Стас, але швидкість роздягання зросла, я помітила.

— А він не дізнається. Ми не скажемо. Комаровський писав, що приємно мамі, то приємно дітям. Мовчи і роби приємно мамі.
Вранці Стас із винуватим і трошки зляканим обличчям питав, чи нормально я почуваюся і взагалі… Але потім і сам зрозумів, мабуть, по моїй задоволеній фізіономії, що все більше, ніж чудово.

Прочитала я також одним махом того ж таки Комаровського «Довідник розсудливих батьків». Там все про щеплення, ліки, аналізи, етапи розвитку діток. Ось завдяки цій книзі потім ми з педіатром спілкувалися однією мовою. Я не плуталася, у якому віці дітям потрібне певне щеплення. Я чітко знала, адже на холодильнику висіла табличка-ксерокс із книги. У нас весь будинок був обвішаний табличками. Гаразд, це окрема історія, про неї потім.