ГЛАВА 5 ЕКЗ

Ця процедура має серйозну загадкову назву - екстракорпоральне запліднення. Я про це чула, вивчали у медичному, читала, розпитувала, цікавилася не на жарт. Але теорія – це недорозказані казки з елементом реклами. Збоку мені завжди здавалося, що все так просто й швидко. Ага, якби ж то! Коли я з цим зіткнулася на власні очі  й взяла участь особисто – думка змінилася на сто вісімдесят градусів, тобто  повністю змінилася. Недарма ж кажуть, «пережила на своїй шкурі». Не лише шкура, а й інші органи участь брали.

І якщо спочатку Стасик почивав на лаврах, спостерігаючи, як я парюся з аналізами й приводжу свій організм у стадію «Я готова!», то Волков скоро напружив і його. А що він думав, отримав папірець, що в нього криптозооспермія (по-нормальному, мало сперматозоїдів й ті хирляві) і задоволений? Ага, зараз! Також ноги до рук і здавати аналізи! Не так, як у мене, але теж припух. Довелося здати на визначення ВІЛ у крові, визначення на герпес, цитомегаловірус, вірус краснухи в крові, клінічний та біохімічний аналізи крові, коагулограму, на визначення групи крові та резус фактора, на рівень пролактину, на рівень тиреотропного гормону, загальний аналіз сечі, ультразвук органів малого тазу, флюорографію легень та електрокардіограму.

Щоправда, на відміну від мене, Стасик виявився розумнішим, і йому було фіолетово, що про нього подумають, а тим паче будуть говорити колеги. Комплекси – це не про Станіслава Дмитровича, він любив і любить комфорт, тому все це спокійно здав у себе в клініці. По блату йому усе зробили якісно. Ну, ви памяттаєте, як його там люблять і бережуть у лікарні.

Думаєте, найголовніше пекло скінчилося? Ні, тільки почалося.
—    Катерино, мені знадобляться твої яйцеклітини. І не одна чи дві, як зазвичай виробляє організм жінки за цикл, а багато, – почав Волков здалеку. Треба так треба, я ж піонер. Я реально піонер, у комсомол так і не взяли, тому «завжди готова!». А на експерименти – так тільки свисни!
Два тижні уколів – стимуляція гормонами мовою медиків. Гаразд, я до уколів прохолодно ставлюся, але потім під наркозом з мене ці яйцеклітини висмоктали. Далі Волков сам чаклував над заплідненням моїх яйцеклітин Стасіковими живими сперматозоїдами. 
 Головна подія відбулася  двадцять шостого серпня. Гарний в усіх значеннях день. Я взагалі від кінця серпня завжди була у захваті: літньої спеки вже немає, вечорами ще тепло, але не душно, фруктів валом, а головне – є дині!  Райський плід! Один аромат чого вартий! Добре, про дині пізніше. Вони не головні персонажі.
Так от, двадцять шостого серпня у мою матку підсаджували запліднені у пробірці чи ще там де яйцеклітини. Так, саме у множині. Волков  пояснив:
—    З однієї часто толку мало. Зазвичай уводять  дві, а краще – три. Так більша ймовірність, що хоч одна причепиться і приживеться.
А мені що? Та хоч двадцять, головне, щоб результат був. До того часу я оформила на роботі відпустку, й усі свої думки  зосередила виключно на бажанні мати бебіка. Молилася усім святим і не святим.
Волков попереджав, що  перші три  дні після уведення ембріонів, треба бути дуже акуратною, тому бажаний напівпостільний режим. Навіщо ж напів? Можна й капітально укластися у відділення патології вагітності, куди Волков із задоволенням мене й поклав. Він там на півставки працював ординатором. І усі три дні я  відповідально пролежала, ледве не здуріла від самотності  й нічорта не робіння.  Для активної людини лінощі небезпечні. Перевірено. Хоч у стелю плюй, якщо дістанеш – стелі високі, повернеться плюнуте й відомо куди.
—    Катерина, сидіти не рекомендовано, різко не вставати і шустро не ходити! – жартував Волков, періодично забігаючи й даючи чергові центральні установки. 
Різко? Та я боялася чихнути чи то гучно пернути. А раптом відірветься й вивалиться? Це при тому, що сама медик  Дурість навіть освітою не  причавлюється. Через три дні  я вже зібрала свої пожитки, сподіваючись, що поїду додому, але прийшов до палати Волков і плани кардинально змінилися.
—    Так, а тепер, як лікарю, Катерина, статеві стосунки з чоловіком скільки разів на  тиждень? – прямо з порогу і з розгону в лоба. Не дав навіть  прикинути і часу на переконливо збрехати. Головне, зрозуміти, що брехати.

—    Два-три рази… на день. Скільки в тиждень виходить не рахувала. Як вийде! По-різному. Під настрій!

—    !!!! – по задертим на лоба бровам зрозуміла – вражений, але чи погано це чи добре, за реакцією не зрозуміла, тому напружилася. З Волковим завжди так. Вирішила пояснити:

—    Потреба організму.

—    Ага. Ну-ну. Так справа не піде. Перебор, - значить, все ж погано.

—    Засуджуєте? – вирішила поцікавитися.

—    Взагалі-то, як не лікар, а звичайний чоловік, заздрю. Твоєму шаленому темпераменту і чоловіку, - значить, все ж чудово. – А для  нашої справи – не піде такий режим. Доведеться тебе ізолювати від чоловіка, а його посадити на дієту чи то голодний пайок. Підозрюю, що негарно він про мене думати буде, але… Так треба!

—    Тобто, взагалі ні-ні? – Волков був безжалісний.

—    Взагалі! На шість  тижнів точно. Ти дитину хочеш? – ото умів переконувати.

—    Хочу! Зрозуміла! Потерплю!

—    Нічого, після того, як народиш, угомонишся, - він уважним поглядом обвів мене з голови до ніг, а потім додав: - Або ще більше посилиться. По –різному буває. У твоєму випадку передбачити не вийде. Жінки взагалі, як девяте  диво світу, яке вивчати – лише даремно мучитися. Не вивчається таке! Раніше передача  була, «Очевидне неймовірне» називалася. Так ото про жінок!
І я лишилася у відділенні патології вагітності ще на місяць. Тепер мені  можна було ходити, спілкуватися з іншими  пацієнтками із сусідніх палат. І це погано, бо я швидко, як та губка, понавсмоктувала усіх цих числених історій-трагедій, і мені почали снитися  страшні сни. Завжди снилися яскраві кольорові приємні видіння, а тут то зобаки, то діти-перевертні, то чоловіки-вампіри, то невідомо що за створіння, але страшнючі. Напружувало і лякало таке нічне кіно. Це потім мені Юлька розповіла, що уся нечисть сниться до здивування. Ага, було чому дивуватися. Плюс до всього новини з дому не радували.
—    Він мене у вівторок забрав зі школи аж о сьомій вечора! – жалілася Єва по телефону. Так, доки  я  валялася у відділенні патології вагітності, у Євки почався навчальний рік. Хоча словом «валялася» це складно назвати, бо як психолог-волонтер я витягала з депресії декількох жінок з проблемами різного ступеня складнощів. Євка відвідувала школу повного навчального дня, тобто  зранку відсиджувала шість чи сім уроків, потім обідала в шкільній їдальні, йшла на  якийсь гурток, учила уроки і о шостій її Стас забирав.  Сьома година – то був акт вияву неповаги до Євки, про що вона мені й повідомила.